У дослідження було включено 106 хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та метаболічним синдромом (МС) за критеріями IDF 2006, середній вік (55,6+-4,2) років за наявності інсулінрезистентності. Застосування метформіну у хворих з АГ та супутнім МС на тлі зниження ступеня інсулінрезистентності сприяє більш ефективному контролю артерійного тиску, що вказує на наявність у метформіна додаткової опосередкованої антигіпертензійної ефективності. Корекція інсулінрезистентності у разі АГ з МС може стати одним із перспективних напрямків у лікуванні зазначеної групи гіпертензійних пацієнтів.В исследование были включены 106 больных с артериальной гипертензией (АГ) и метаболическим синдромом (МС) по критериям IDF 2006, средний возраст (55,6 + -4,2) лет при условии наличия инсулинрезистентности. Применение метформина у больных с АГ и сопутствующим МС на фоне снижения степени инсулинрезистентности способствует более эффективному контролю артериального давления, указывает на наличие в метформине дополнительной опосредованной антигипертензионной эффективности. Коррекция инсулинрезистентности при АГ с МС может стать одним из перспективных направлений в лечении данной группы гипертензионных пациентов.
Currently, insulin resistance is regarded as a main
pathogenetic link of metabolic syndrome causing the
development of both metabolic disorders and arterial
hypertension. Some drugs affecting insulin resistance may
have antihypertensive effect, but this line of treatment
requires further study. The aim of this research was to study
additional antihypertensive effectiveness of Metformin and
its effect on insulin resistance and carbohydrate metabolism
in patients with arterial hypertension and metabolic
syndrome.
Materials and Methods. The study included 106 patients with
arterial hypertension and metabolic syndrome selected by
the IDF criteria 2006, with mean age of 55,6±4,2 years,
subject insulin resistance (index HOMA ≥2.7). The patients
were divided into two groups - the study group and the control
group. As a basic treatment of arterial hypertension, all
patients received Olmesartan in the dose of 20-40 mg per
day; i the study group we additionally administered
Metformin in the dose of 500 mg per day. The duration of
therapy was 92,6±7,8 days. The patients underwent dynamic
office and home control of blood pressure; at the beginning
and in the end of the observation period we conducted 24-h
monitoring of blood pressure, determined the concentration
of fasting glucose, insulin, and index HOMA.
Results and Discussion. At the end of the observation period,
the after-treatment concentration of fasting blood glucose
in the study group was 5,16±0,05 mmol/l; in the control
group - 6,22±0,15 mmol/l; the difference between groups
was significant (p=0,026). Index HOMA in the study group
decreased from 4,6±0,09 to 2,8±0,05 (p=0,012); in the
control group - insignificantly increased from 4,4±0,08 to
4,5±0,09 (p=0,27); the difference between groups was ignificant (p=0,01). In the study of blood pressure profile
according to 24-h monitoring against the background of
normalization of blood pressure profile, antihypertensive
effectiveness (blood pressure ≤130/85 mm Hg) in the study
group was reached in 67,9%/37 patients; i the control group
- in 42,2%/22 patients (the difference between the groups
was significant, p=0,01).
Conclusions. Thus, the application of Metformin in patients
with arterial hypertension and concomitant metabolic
syndrome against the background of decrease of insulin
resistance contributes to more effective control of blood
pressure, which indicates the existence of additional indirect
antihypertensive effectiveness of Metformin. Correction of
insulin resistance in arterial hypertension with metabolic
syndrome may become one of the most prospective directions
in the treatment of this group of hypertensive patients.
