Цель работы – обзор научной литературы, посвящённой возможности генетического типирования больных раком
желудка на современном этапе развития отечественной молекулярно-генетической лабораторной службы.
Материалы и методы. Используемое в работе сочетание молекулярных факторов при раке желудка (РЖ) основывалось на их актуальности в клинических и экспериментальных исследованиях за последние 10 лет. Проводилась оценка
частоты их использования в зарубежных и отечественных исследовательских работах, цитируемых по системам PubMed
и Google Scholar, а также собственные исследования.
Результаты. Признаки генетически-стабильного рака желудка (ГСРЖ) составляли: сочетание низкой, ниже 10 %, экспрессии онкобелка р53, наличие хотя бы слабой экспрессии VEGFR-C, высокий, более 20 %, пролиферативный индекс
опухоли. Хромосомно-нестабильные опухоли характеризовались не только наличием позитивной экспрессии crbB2, но и
более чем 10 % экспрессией онкобелка р53 и полным отсутствием экспрессии VEGFR-C. Микросателлитно-нестабильный рак желудка (МНРЖ) характеризовался негативной экспрессией онкобелка crbB2, положительным р53, отсутствием
VEGFR-C. Эпштейна–Барр вирус-ассоциированный РЖ (ЭБВАРЖ) характеризовался как отсутствием белка-индикатора
VEGFR-C, так и наличием позитивной экспрессии crbB2 в сочетании с низкой, ниже 10 %, экспрессией онкобелка р53.
Выводы. Понимание природы различных генетических вариантов РЖ делает возможным два основных вида индивидуализации комплексного лечения: индивидуализация химиотерапии и персонификация хирургического воздействия
на больного и его заболевание.
The purpose of this article was to write a literature review on the possibility of genetic typing of patients with stomach cancer
at the current stage of the domestic molecular genetic laboratory service development.
Materials and мethods. The combination of molecular factors in gastric cancer (GC) used in the work was based on their
relevance in clinical and experimental studies in case of GC over the last 10 years. The frequency of their use in foreign
and domestic research works cited by PubMed and Google Scholar Systems, as well as our own research, was estimated.
Results. Signs of genetically-stable stomach cancer (GSGC) were: a combination of low, below 10 %, p53 oncoprotein expression,
the presence of at least weak VEGFR-C expression, a high, more than 20 %, proliferative tumor index. Chromosomalunstable tumors were characterized not only by the presence of positive expression of crbB2, but also by more than 10 %
expression of p53 oncoprotein and complete absence of VEGFR-C expression. Microsatellite-unstable GC (MUGC) was
characterized by negative expression of the oncoprotein crbB2, positive p53, lack of VEGFR-C. Epstein–Barr virus-associated
GC (EBVAGC) was characterized by the absence of the VEGFR-C indicator protein and by the presence of crbB2 positive
expression, in combination with a low, below 10 % expression, of the p53 oncoprotein.
Conclusions. Understanding the nature of the GC various genetic variants makes possible two basic types of complex treatment
individualization: the individualization of chemotherapy and the personifcation of the surgical modalities.
Мета роботи – здійснити літературний огляд, що присвячений можливості генетичного типування хворих на рак шлунка
на сучасному етапі розвитку вітчизняної молекулярно-генетичної лабораторної служби.
Матеріали та методи. Поєднання молекулярних факторів при раку шлунка (РШ), що використали в роботі, ґрунтувалось
на їхній актуальності у клінічних та експериментальних дослідженнях при РШ за останні 10 років. Оцінювалась частота
їх використання в закордонних і вітчизняних дослідженнях, котрі цитували по системах PubMed і Google Scholar, а також
власні дослідження.
Результати. Ознаками генетично-стабільного раку шлунка (ГСРШ) вважали: поєднання низької, нижчої за 10 %, експресії
онкобілка р53, наявність хоча б слабкої експресії VEGFR-C, високий, понад 20 %, проліферативний індекс пухлини.
Хромосомно-нестабільні пухлини характеризувались не тільки наявністю позитивної експресії crbB2, але й більш ніж
10 % експресією онкобілка р53 та повною відсутністю експресії VEGFR-C. Мікросателітно-нестабільний РШ (МНРШ)
характеризувався негативною експресією онкобілка crbB2, позитивним р53, відсутністю VEGFR-C. Епштейна–Барр
вірус-асоційований РШ (ЕБВАРШ) характеризувався як відсутністю білка-індикатора VEGFR-C, так і наявністю позитивної
експресії crbB2 в поєднанні з низькою, нижчою за 10 %, експресією онкобілка р53.
Висновки. Розуміння природи різних генетичних варіантів РШ уможливлює два основних види індивідуалізації комплексного лікування: індивідуалізацію хіміотерапії та персоніфікацію хірургічного впливу на пацієнта та його захворювання.
