Диференційований вибір схеми хіміотерапії для внутрішньочеревної інтраперитонеальної гіпертермічної хіміоперфузії у комбінованому лікуванні раку шлунка

Abstract

Для дослідження відібрано 10 пацієнтів із верифікованим РШ. У групі пацієнтів з резектабельними пухлинами (n=5; 50%) виконували субтотальну або тотальну гастректомію, лімфаденектомію D2 з наступною реконструкцією. Другим етапом втручання була селективна перитонектомія. Завершували втручання проведенням ВЧГТХП протягом 60–0 хв при температурі 41–42 °С. Пацієнтам ізпротипоказаннями доциторедукції (n=5; 50%) виконували лише паліативну ВЧГТХП. Схему препаратів для ВЧГТХП обирали за результатами ПЛРдослідження мутацій гена — супресора пухлинного росту BRCA1 клітин венозної крові або букального зіскрібка; імуногістохімічного виявлення рецептора епідермального фактора росту HER2 клітин пухлини (біоптат пухлини з процедури ЕФГДС, гістологічний матеріал попередніх операцій, центрифугат асцитичної рідини). Застосовані такі схеми хіміотерапії: для позитивної мутації BRCA1 та/або позитивної експресії HER2 — паклітаксел 175 мг/м2 та мітоміцин С 15 мг/м2 (n=4; 40%); для негативної мутації BRCA1 та негативної експресії HER2 — цисплатин 100 мг/м2 та мітоміцин С 15 мг/м2 (n=6; 60%). Результати. За результатами проведеного лікування у групі пацієнтів із циторедукцією та ВЧГТХП один пацієнт помер у ранній післяопераційний період через неспроможність езофагоєюнального анастомозу (n=1; 20%). Прогресія спостерігається у 3 (60%) пацієнтів, у 2 хворих досягнуто часткової регресії та стабілізації. У групі пацієнтів, що пройшли паліативну ВЧГТХП, не було серйозних ускладнень. Віддалене спостереження триває, у всіх пацієнтів відмічається зменшення пухлинного асциту незважаючи на прогресію захворювання.