Дефіцит мікронутрієнтів, або «прихований голод», залишається поширеною проблемою громадського здоров’я в країнах із низьким і середнім рівнем доходу, особливо серед уразливих груп населення. Основними стратегіями його подолання є диверсифікація раціону, застосування мікронутрієнтних добавок, біозбагачення та виробництво продуктів, збагачених мікронутрієнтами. Мета.
Охарактеризувати сучасні стратегії подолання дефіциту мікронутрієнтів. Матеріали та методи.
Проведено аналіз літературних джерел, присвячених сучасним підходам до профілактики та подолання дефіциту мікронутрієнтів. За допомогою бібліосемантичного підходу визначено основні напрями досліджень у цій галузі та узагальнено дані щодо можливостей зменшення негативного
впливу дефіциту мікронутрієнтів на здоров’я населення. Аналітичний метод використано для систематизації отриманої інформації та визначення сучасних тенденцій у розробленні методів, заходів і технологій профілактики дефіциту мікронутрієнтів. Результати. Проаналізовано основні
стратегії подолання дефіциту мікронутрієнтів, зокрема збагачення продуктів харчування, біозбагачення та застосування мікронутрієнтних добавок, а також роль відповідних заходів у системі
громадського здоров’я. Визначено основні чинники, що ускладнюють зменшення поширеності дефіциту мікронутрієнтів, серед яких недостатня обізнаність населення, обмежений доступ до поживних продуктів і медичної допомоги та соціально-економічна нерівність. Показано, що ефективна
профілактика дефіциту мікронутрієнтів потребує комплексного підходу, який поєднує заходи на рівні харчування, охорони здоров’я та соціальної політики. Узагальнено сучасні підходи до використання збагачення харчових продуктів, програм мікронутрієнтних добавок і біозбагачення. Висновки. Подолання дефіциту мікронутрієнтів потребує особливої уваги до уразливих груп населення та
врахування соціально-економічних чинників, що впливають на доступність повноцінного харчування. Перспективними є подальше дослідження ефективності різних стратегій профілактики дефіциту мікронутрієнтів та підвищення поінформованості населення щодо їх значення для здоров’я.
Micronutrient deficiency, also known as “hidden hunger,” remains a widespread public health problem in
low- and middle-income countries, particularly among vulnerable populations. The main strategies for
addressing micronutrient deficiency include dietary diversification, the use of micronutrient supplements,
biofortification, and the production of micronutrient-fortified foods. Objective: To characterize current
strategies for addressing micronutrient deficiency. Materials and Methods. A literature analysis was
conducted to examine current approaches to the prevention and management of micronutrient deficiency. A
bibliosemantic approach was used to identify the main research areas in this field and to summarize
evidence on approaches aimed at reducing the adverse effects of micronutrient deficiency on population
health. An analytical method was used to systematize the available information and identify current trends in
the development of methods, interventions, and technologies for the prevention of micronutrient deficiency.
Results. The main strategies for addressing micronutrient deficiency were analyzed, including food
fortification, biofortification, and the use of micronutrient supplements. The role of these interventions in
public health was also considered. The main factors that hinder efforts to reduce the prevalence of micronutrient deficiency were identified, including insufficient awareness among the public, limited access to
nutritious foods and health care, and socioeconomic inequality. Effective prevention of micronutrient
deficiency requires an integrated approach that combines measures related to nutrition, health care, and
social policy. Current approaches to food fortification, micronutrient supplementation programs, and
biofortification were summarized. Conclusions. Addressing micronutrient deficiency requires particular
attention to vulnerable populations and consideration of the socioeconomic factors that affect access to
adequate nutrition. Further research into the effectiveness of different strategies for preventing micronutrient
deficiency and improving public awareness of the importance of these strategies for health is warranted.