Травмоорієнтована педіатрична допомога в умовах воєнного стану

Abstract

Воєнний стан є одним із найбільш потужних несприятливих чинників, що впливає на здоров’я та розвиток дитячого населення. Його наслідки не обмежуються безпосередньою фізичною травмою або пораненням, а охоплюють психоемоційні стани, нейрофізіологічний розвиток, сон, харчову поведінку, когнітивні функції, соціальну адаптацію та формування взаємовідносин дитини з батьками й оточенням. За сучасними даними, понад 520 млн дітей та підлітків у світі проживають у зонах збройних конфліктів, що визначає необхідність перегляду традиційних моделей педіатричної допомоги з урахуванням довготривалих наслідків воєнної травматизації. Для України дана проблема має своє особливе значення через тривалість повномасштабної війни, повторні епізоди небезпеки, часті та довготривалі сигнали тривоги різних рівнів (жовтий – «дронова атака» або червоний – «ракетна небезпека»), вимушене переміщення, евакуацію, розлуку з близькими, втрату житла та соціальних зв’язків, порушення освітнього процесу, обмеження доступу до медичної допомоги та постійне очікування повторної загрози. За даними UNICEF, воєнний стан в Україні спричинив суттєве зростання щоденних потреб дітей, підлітків і батьків у психічній та психосоціальній підтримці; особливо вразливими є діти, які проживають у прифронтових регіонах, внутрішньо переміщені та евакуйовані діти, діти військовослужбовців, діти з інвалідністю та ті, хто перебуває в альтернативних формах догляду. У цьому контексті актуалізується концепція trauma-informed care (TIC) — травмоорієнтованої допомоги, яка передбачає не лише розпізнавання наслідків травматичного досвіду, але й адаптацію всієї системи медичної взаємодії до потреб дитини та сім’ї. Американська академія педіатрії (AAP) визначає TIC як організаційний та клінічний підхід, що дозволяє розпізнавати прояви травматичного стресу, створювати фізично й емоційно безпечне середовище, підтримувати сімейні взаємовідносини, зменшувати ризик повторної травматизації та сприяти формуванню резильєнтності. У 2026 р. AAP актуалізувала рекомендації щодо допомоги дітям, які живуть в умовах збройних конфліктів, підкресливши необхідність інтеграції травмоорієнтованого підходу, психосоціальної підтримки, захисту прав дитини та міждисциплінарної допомоги. Мета роботи – обґрунтувати необхідність інтеграції травмоорієнтованого підходу в сучасну педіатричну практику в умовах тривалого воєнного стану та визначити основні клінічні, психосоціальні й організаційні компоненти такої моделі допомоги.