Короткий опис (реферат):
Воєнний стан є одним із найбільш потужних несприятливих чинників, що
впливає на здоров’я та розвиток дитячого населення. Його наслідки не обмежуються безпосередньою
фізичною травмою або пораненням, а охоплюють психоемоційні стани, нейрофізіологічний розвиток,
сон, харчову поведінку, когнітивні функції, соціальну адаптацію та формування взаємовідносин
дитини з батьками й оточенням. За сучасними даними, понад 520 млн дітей та підлітків у світі
проживають у зонах збройних конфліктів, що визначає необхідність перегляду традиційних моделей
педіатричної допомоги з урахуванням довготривалих наслідків воєнної травматизації.
Для України дана проблема має своє особливе значення через тривалість повномасштабної
війни, повторні епізоди небезпеки, часті та довготривалі сигнали тривоги різних рівнів (жовтий –
«дронова атака» або червоний – «ракетна небезпека»), вимушене переміщення, евакуацію, розлуку з
близькими, втрату житла та соціальних зв’язків, порушення освітнього процесу, обмеження доступу
до медичної допомоги та постійне очікування повторної загрози. За даними UNICEF, воєнний стан в
Україні спричинив суттєве зростання щоденних потреб дітей, підлітків і батьків у психічній та
психосоціальній підтримці; особливо вразливими є діти, які проживають у прифронтових регіонах,
внутрішньо переміщені та евакуйовані діти, діти військовослужбовців, діти з інвалідністю та ті, хто
перебуває в альтернативних формах догляду.
У цьому контексті актуалізується концепція trauma-informed care (TIC) — травмоорієнтованої
допомоги, яка передбачає не лише розпізнавання наслідків травматичного досвіду, але й адаптацію
всієї системи медичної взаємодії до потреб дитини та сім’ї. Американська академія педіатрії
(AAP) визначає TIC як організаційний та клінічний підхід, що дозволяє розпізнавати прояви
травматичного стресу, створювати фізично й емоційно безпечне середовище, підтримувати сімейні
взаємовідносини, зменшувати ризик повторної травматизації та сприяти формуванню резильєнтності. У 2026 р. AAP актуалізувала рекомендації щодо допомоги дітям, які живуть в умовах збройних
конфліктів, підкресливши необхідність інтеграції травмоорієнтованого підходу, психосоціальної
підтримки, захисту прав дитини та міждисциплінарної допомоги.
Мета роботи – обґрунтувати необхідність інтеграції травмоорієнтованого підходу в сучасну
педіатричну практику в умовах тривалого воєнного стану та визначити основні клінічні,
психосоціальні й організаційні компоненти такої моделі допомоги.