Хронічний психоемоційний стрес визнається однією з провідних причин дестабілізації метаболічних процесів у кістковій та твердотканинній структурах порожнини рота, що зумовлює прискорення розвитку карієсу й резорбції альвеолярного відростка. Пошук ефективних профілактичних стратегій,
здатних запобігти зазначеним ураженням, є актуальним завданням експериментальної стоматології.
Метою дослідження було визначення впливу лікувального комплексу препаратів на зубо-щелепну систему
щурів за умови пролонгованої дії звукового стресу.
Матеріали та методи. У дослідженні використано
27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку),
розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній):
інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу
(2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного
комплексу (3-тя група). Тривалість експерименту
становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою
ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по
6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. Виділяли щелепи
для підрахунку карієсу зубів та атрофії альвеолярного
відростку щелеп. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента
(р < 0,01). Результати дослідження. У щурів із хронічним стресом кількість карієсних порожнин зросла
на 21,4 %, їхня глибина – на 27,5 %, а резорбція альвеолярної кістки – на 27,3 % порівняно з інтактними
тваринами. ЛПК істотно знижував вираженість
деструктивних змін: показники карієсу нормалізувалися до інтактного рівня, а атрофія альвеолярного
відростка зменшилася на 14,3 % відносно нелікованих
стрес-тварин. Висновки. Лікувально-профілактичний
комплекс продемонстрував виразну карієс- та пародонтопротекторну дію за умов тривалого звукового
стресу, що відкриває перспективи його подальшого
доклінічного й клінічного випробування.
Chronic psycho-emotional stress is recognised as a principal cause of metabolic destabilisation in bone and hardtissue structures of the oral cavity, accelerating both
dental-caries progression and resorption of the alveolar
process. Accordingly, the search for effective preventive
strategies capable of averting such lesions remains
an urgent challenge in experimental dentistry. Aim of
the study. To determine the effect of a therapeutic drug
complex on the dentoalveolar system of rats subjected
to prolonged acoustic stress. Materials and methods.
The study included 27 male Wistar rats (2 months old),
divided into three groups (9 animals in each): an intact
group (Group 1), a group exposed to acoustic stress
(Group 2), and a group with acoustic stress plus additional
administration of a therapeutic-prophylactic complex
(Group 3). The experiment lasted for 49 days. Stress
was modeled using an ultrasonic repeller (30–65 kHz),
operated 6 hours daily, with the combined addition
of sound in the audible range. Animals in Group 3 received
the therapeutic-prophylactic agents orally. The jaws were
isolated for the calculation of dental caries and atrophy
of the alveolar ridge of the jaws. Statistical analysis was
performed using Student’s t-test (p < 0.01). Results. Rats
exposed to chronic stress exhibited a 21.4 % increase in
the number of carious cavities, a 27.5 % rise in lesion
depth, and a 27.3 % increase in alveolar-bone resorption
compared with intact controls. Daily administration
of the TPC markedly mitigated these destructive changes:
caries indices normalised to control levels, and alveolar
atrophy decreased by 14.3 % relative to untreated stressed
animals. Conclusions. The therapeutic-and-prophylactic
complex demonstrated pronounced cariostatic and
periodontoprotective effects under conditions of prolonged
acoustic stress, underscoring its potential for further preclinical and clinical evaluation.
