Сучасний погляд на дослідження генетичних детермінант травматичних ускладнень та регенерації кісткової тканини

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Велічко, Д. В. ua
dc.contributor.author Христова, М. Т. ua
dc.contributor.author Вальда, В. В. ua
dc.contributor.author Мазур, В. П. ua
dc.contributor.author Дорогіна, О. С. ua
dc.contributor.author Velichko, D. V. en
dc.contributor.author Khrystova, M. T. en
dc.contributor.author Valda, V. V. en
dc.contributor.author Mazur, V. P. en
dc.contributor.author Dorohina, O. S. en
dc.date.accessioned 2026-09-09T06:07:48Z
dc.date.available 2026-09-09T06:07:48Z
dc.date.issued 2025
dc.identifier.citation Сучасний погляд на дослідження генетичних детермінант травматичних ускладнень та регенерації кісткової тканини / Д. В. Велічко, М. Т. Христова, В. В. Вальда та ін. // Інновації в стоматології. 2025. № 3. С. 162–169. uk_UA
dc.identifier.uri https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20348
dc.description.abstract Травматичні ушкодження кісткової тканини у дорослих осіб – наслідок мультифакторної взаємодії механічних, запальних та генетично детермінованих чинників. Дисбаланс осі RANKL / RANK / OPG, гіперекспресія прозапальних цитокінів TNF-α та IL-6, а також недостатній VEGF-опосередкований ангіогенез спричиняють патологічну резорбцію, затримку ремоделювання та формування післятравматичних ускладнень. Попри наявність антирезорбтивних антитіл, селективних модуляторів естрогенових рецепторів і тканинно-інженерних підходів, уніфіковані персоналізовані протоколи профілактики й лікування залишаються недоопрацьованими. Метою дослідження було систематизувати сучасні клінікоекспериментальні дані щодо ролі генетичних детермінант (TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF, IL6) у розвитку травматичних ускладнень та процесах регенерації кісткової тканини з метою виокремлення ефективних і безпечних молекулярних мішеней терапії. Матеріали та методи. Проведено цільовий наративний огляд літератури (2005–2025 рр.) згідно з PRISMA-ScR. Пошук здійснено у PubMed, Scopus, Web of Science, Embase та Google Scholar. До аналізу включено 65 джерел, що відповідали критеріям релевантності (експериментальні моделі переломів, генетичні асоціативні дослідження, клінічні випробування антирезорбтивних і проангіогенних засобів; вибірка – дорослі ≥ 18 р.). Оцінювали дизайн, молекулярні втручання, морфометричні та клінічні кінцеві точки (щільність кістки, частка запізнілих зрощень, швидкість закриття дефекту). Результати дослідження. У щурячій моделі остеопоротичних переломів ралоксифен підвищував мінеральну щільність кістки та експресію OPG у 1,4 рази, водночас знижуючи рівні RANKL і RANK у 1,3 рази (P < 0,05), що забезпечувало повне рентгенологічне зрощення через 4 тижні. У кроликів із дефектом щелепної кістки імплантація композиту PEK-BBC/VEGF сприяла формуванню зрілих трабекул і збільшувала експресію VEGF у 2,8 рази порівняно з моделлю (P < 0,01) із 75 % закриттям дефекту на 16-му тижні. Генотипи TNFSF11*G / G та TNF-308A асоціювалися з удвічі вищим ризиком сповільненого зрощення, тоді як носії VEGFA-936C демонстрували прискорений остеогенез. Блокатори TNF-α (інфліксимаб, адалімумаб) знижували швидкість перипротезної остеолізи на 28 % та частоту ревізійних операцій у хворих із ревматоїдним артритом (P < 0,05). Висновки. Генетична стратифікація пацієнтів за поліморфізмами TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF та IL6 у поєднанні з таргетною антирезорбтивною, протизапальною й проангіогенною терапією дозволяє мінімізувати ризик післятравматичних ускладнень і оптимізує репаративний остеогенез. Подальші проспективні, рандомізовані дослідження необхідні для стандартизації персоналізованих протоколів та оцінки довгострокової безпеки мультикомпонентних підходів. uk_UA
dc.description.abstract Traumatic injuries of bone tissue in adults result from a multifactorial interaction of mechanical, inflammatory, and genetically determined factors. Imbalance within the RANKL / RANK / OPG axis, hyper-expression of the proinflammatory cytokines TNF-α and IL-6, and insufficient VEGF-mediated angiogenesis provoke pathological resorption, delayed remodelling, and the development of post-traumatic complications. Although anti-resorptive antibodies, selective oestrogen-receptor modulators, and tissue-engineering approaches are available, unified personalised protocols for prevention and treatment remain under-developed. The purpose of the study was to systematise contemporary clinical and experimental evidence concerning the role of genetic determinants (TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF, IL6) in the emergence of traumatic complications and in bone-tissue regeneration, with the aim of identifying effective and safe molecular therapeutic targets. Materials and methods. A targeted narrative review (2005–2025) was conducted in accordance with PRISMA-ScR. Searches were performed in PubMed, Scopus, Web of Science, Embase, and Google Scholar. Sixty-five sources met the inclusion criteria (fracture models, genetic association studies, clinical trials of anti-resorptive and pro-angiogenic agents; adult population ≥ 18 years). Study design, molecular interventions, and morphometric and clinical end-points (bone mineral density, incidence of delayed union, rate of defect closure) were assessed. Research results. In a rat model of osteoporotic fractures, raloxifene increased bone mineral density and OPG expression 1.4-fold while reducing RANKL and RANK levels 1.3-fold (P < 0.05), achieving complete radiological union after 4 weeks. In rabbits with mandibular bone defects, implantation of a PEK-BBC/VEGF composite promoted mature trabecular formation and elevated VEGF expression 2.8-fold versus controls (P < 0.01), with 75 % defect closure by week 16. The TNFSF11*G/G and TNF-308A genotypes were associated with a two-fold higher risk of delayed union, whereas carriers of VEGFA-936C exhibited accelerated osteogenesis. TNF-α blockers (infliximab, adalimumab) reduced the rate of periprosthetic osteolysis by 28 % and the frequency of revision surgery in patients with rheumatoid arthritis (P < 0.05). Conclusions. Genetic stratification of patients according to TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF, and IL6 polymorphisms, combined with targeted anti-resorptive, anti-inflammatory, and proangiogenic therapy, minimises the risk of post-traumatic complications and optimises reparative osteogenesis. Further prospective randomised studies are required to standardise personalised protocols and to evaluate the long-term safety of multi-component approaches. en
dc.language.iso uk en
dc.publisher Видавничий дім «Гельветика» uk_UA
dc.subject RANKL en
dc.subject VEGF en
dc.subject TNF-α en
dc.subject IL-6 en
dc.subject кісткова тканина uk_UA
dc.subject регенерація uk_UA
dc.subject стоматологія uk_UA
dc.subject травматичні ускладнення uk_UA
dc.subject молекулярна генетика uk_UA
dc.subject RANKL en
dc.subject VEGF en
dc.subject TNF-α en
dc.subject IL-6 en
dc.subject bone tissue en
dc.subject regeneration en
dc.subject dentistry en
dc.subject traumatic complications en
dc.subject molecular genetics en
dc.title Сучасний погляд на дослідження генетичних детермінант травматичних ускладнень та регенерації кісткової тканини uk_UA
dc.title.alternative Current insights into the genetic determinants of traumatic complications and bone-tissue regeneration en
dc.type Article en


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу