Мета дослідження: обґрунтувати доцільність застосування багатошарової конструкції базису повного знімного протеза з рідиновмісним елементом як способу зниження локальних пікових навантажень на слизову оболонку протезного ложа та скорочення
адаптаційного періоду у пацієнтів із повною адентією. Теоретичним підґрунтям є сучасні дані про розподіл тиску «протез – слизова» та клінічне значення порога больової чутливості до тиску (pressure-pain threshold) у формуванні дискомфорту й болю при користуванні знімними протезами. Матеріали та методи дослідження. Проведено порівняльне клінічне спостереження у пацієнтів із повною адентією: основна група (n=24) ‒ повні знімні протези з багатошаровим базисом та рідиновмісним елементом; контрольна
група (n=22) ‒ протези з традиційним жорстким акриловим базисом. Оцінювали: скарги на біль, ознаки травматизації / запалення слизової оболонки, термін адаптації, кількість корекцій у перший місяць, клінічну стабільність і суб’єктивний комфорт. Методологія оцінки ефективності узгоджена з підходами, що застосовуються у дослідженнях впливу інтерфейсних матеріалів (soft relining) на результати повного знімного протезування. Наукова новизна. У контексті проблеми локальних перевантажень протезного
ложа та недостатньої стандартизації вимірювання тиску на слизову запропоновано клініко-біомеханічне обґрунтування рідиновмісного елемента як гідродинамічного демпфера, що під функціональним навантаженням перерозподіляє рідину в межах герметичного
прошарку, потенційно вирівнюючи контактний тиск та зменшуючи пікові значення на тканинах. На відміну від м’яких підкладок, для яких описані проблеми адгезії, зміни твердості/шорсткості та мікробної контамінації у довготривалому періоді, рідиновмісна
система акцентує на стабільності демпфувального ефекту за умови герметичності та точності виготовлення. Висновки. Застосування багатошарової конструкції з рідиновмісним елементом продемонструвало тенденцію до зниження частоти скарг на біль на 14-ту добу, скорочення терміну адаптації та зменшення кількості корекцій у перший місяць порівняно з традиційним жорстким акриловим базисом. Конструкція є перспективною для складних клінічних умов (атрофія гребеня, тонка/малорезистентна слизова, рухомі ділянки), що узгоджується з клінічними повідомленнями про liquid-supported протези, однак
потребує подальших досліджень із кількісною оцінкою тиску «протез-слизова» та стандартизації технологічних параметрів.
Purpose. To substantiate the feasibility of a multilayer complete denture base incorporating a liquid-supported element as a method for reducing local peak loads on denture-bearing mucosa and shortening the adaptation period in completely edentulous patients. The rationale is based on current evidence on denture–mucosa pressure distribution and the clinical relevance of the pressure-pain threshold (PPT) in denture-related discomfort and pain. Materials and methods.A comparative clinical observation was performed in completely edentulous patients: the
study group (n=24) received complete dentures with a multilayer base and a liquid-supported element, whereas the control group (n=22) received conventional complete dentures with a rigid acrylic base. Outcomes included pain complaints, mucosal inflammatory/traumatic changes,
adaptation period duration, number of adjustments during the first month, clinical stability/retention, and patient-reported comfort. The evaluation framework aligns with approaches used in studies assessing resilient interfaces and long-term soft relining materials in complete denture therapy. Scientific novelty. Given the ongoing lack of standardized baseline ranges for denture–mucosa pressure and methodological heterogeneity in pressure assessment, this paper provides a clinical and biomechanical justification of the liquid-supported element as a hydrodynamic damper. Under functional loading, the liquid redistributes within a sealed compartment, potentially lowering peak contact stresses and increasing the load-bearing area. In contrast to conventional soft liners-where adhesion issues, changes in hardness/ roughness, and long-term microbial contamination have
been reported – the liquid-supported concept emphasizes sustained cushioning provided that sealing integrity and manufacturing precision are ensured. Conclusions. The multilayer liquid-supported design showed a trend toward reduced pain at day 14, shorter adaptation time,
and fewer post-insertion adjustments within the first month compared with rigid acrylic bases. The approach appears particularly relevant for challenging anatomical and tissue conditions (atrophic ridges, thin/low-resilience mucosa, flabby areas), consistent with clinical reports on liquid-supported dentures. Further studies are warranted to standardize fabrication parameters and to incorporate
quantitative pressure mapping protocols.
