Сучасна медична освіта вимагає пошуку нових педагогічних стратегій, що дозволяють подолати розрив між теоретичними знаннями
та клінічною практикою. Традиційні методи навчання часто виявляються недостатніми для формування здатності до швидкого прийняття рішень у
критичних ситуаціях. Високореалістична симуляція на базі роботизованих манекенів (таких як HAL) дозволяє моделювати складні фізіологічні сценарії
(ціаноз, зміна аускультативної картини, падіння тиску), створюючи умови для безпечної «свідомої практики» та інокуляції стресом. Проте залишається
актуальним питання педагогічного дизайну таких тренінгів та об’єктивізації їхньої ефективності через конкретні кількісні показники швидкості реакції та
командної взаємодії. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності сценарій-орієнтованого симуляційного навчання при підготовці студентів до надання допомоги при невідкладних станах (анафілактичний шок, гострий набряк легень, гіпертензивний криз).
Modern medical education requires searching for new pedagogical strategies to bridge the gap between theoretical knowledge and clinical practice. Traditional teaching methods often prove insufficient for developing the ability to make rapid decisions in critical situations. High-fidelity simulation based on robotic mannequins (such as HAL) allows modeling complex physiological scenarios (cyanosis, changes in auscultatory patterns, blood pressure drops), creating conditions
for safe "deliberate practice" and stress inoculation. However, the issue of pedagogical design of such trainings and the objectification of their effectiveness through specific quantitative indicators of reaction speed and teamwork remains relevant. The aim of the article is to theoretically substantiate and experimentally verify the effectiveness of scenario-oriented simulation training in preparing students to provide care in emergency states (anaphylactic shock, acute pulmonary edema, hypertensive crisis).
