Abstract:
В основу розподілу артеріальної гіпертензії (АГ) на первинну (есенціальну) та вторинну (симптоматичну) покладено наявність або відсутність очевидного причинного фактора. Частка вторинних форм, що мають ідентифіковану етіологію, становить близько 10 % усіх випадків захворювання, тоді як решта пацієнтів страждає на первинну АГ, природа якої залишається остаточно не з’ясованою. Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC, 2024) з менеджменту підвищеного артеріального тиску та гіпертензії, особлива увага приділяється ранньому виявленню вторинних форм АГ як однієї з провідних причин розвитку резистентних станів. За своєю природою вторинна АГ – це підвищення артеріального тиску (АТ), що є наслідком певної та, що принципово важливо, потенційно коригованої першопричини.
