Мета: дослідити нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при синдромі хронічної втоми (СХВ) та оцінити взаємозв’язок між показниками креативності й вираженістю втоми. Матеріали та методи. Проведено поперечне порівняльне дослідження за участю 118 осіб: 88 пацієнтів із СХВ (включно з Long COVID, стрес%асоційованим, поствірусним та ідіопатичним варіантами) та 30 здорових контрольних учасників. Хронічну втому оцінювали за FSS, CFQ-11 та MFI-20. Для визначення когнітивної креативності застосовували Divergent Association Task (DAT), TTCT-V, Remote Associates Test (RAT) та Alternative Uses Task (AUT). Стан загальних когнітивних функцій контролювали за MMSE та MoCA. Статистична обробка включала параметричні та непараметричні методи з оцінкою кореляцій. Результати. Пацієнти із СХВ мали достовірно вищі показники втоми за всіма шкалами порівняно з контролем (p<0,001). Незважаючи на збережені скринінгові когнітивні функції, у них виявлено суттєве зниження креативності: DAT – 61,4 % проти 78,6 % у контролі; TTCT-V – 46,8 проти 52,9 Т-балів; RAT – 9,1 проти 13,4 правильних відповідей; AUT – зниження продуктивності, гнучкості та оригінальності (усі p<0,001). Найбільш виражені порушення зафіксовані в підгрупі Long COVID. Втома (особливо її ментальна компонента) помірно негативно корелювала з DAT (rH”–0,5), TTCT-V та RAT (rH”–0,4), що свідчить про вибіркову вразливість творчо-асоціативних механізмів. Висновки. У пацієнтів із СХВ, зокрема Long COVID, спостерігається значне зниження дивергентного мислення при відносно інтактних глобальних когнітивних функціях. Дивергентне мислення може бути чутливим маркером когнітивної дисфункції та перспективним інструментом для клінічної оцінки СХВ.
Aim. To investigate the neurocognitive correlates of divergent thinking in patients with Chronic Fatigue Syndrome (CFS) and to assess the relationship between creative performance and fatigue severity. Materials and Methods. A cross-sectional comparative study was conducted involving
118 participants: 88 patients with CFS (including Long COVID, stress-associated, postviral non-COVID, and idiopathic variants) and 30 healthy controls. Fatigue severity was assessed using the FSS, CFQ-11, and MFI-20. Cognitive creativity was evaluated with the Divergent Association Task (DAT), the shortened verbal Torrance Test of Creative Thinking (TTCT-V), the Remote Associates Test (RAT), and the Alternative Uses Task (AUT). Global cognitive functioning was screened with MMSE and MoCA. Statistical analysis included parametric and non-parametric tests and correlation analysis. Results. CFS patients demonstrated significantly higher fatigue scores across all scales compared with controls (p<0.001). Despite preserved global cognition, they showed marked reductions in creative performance: DAT – 61.4% vs. 78.6%; TTCT-V – 46.8 vs. 52.9 T-scores; RAT – 9.1 vs. 13.4 correct responses; AUT – reduced fluency, flexibility, and originality (all p<0.001). The most pronounced impairments were observed in the Long
COVID subgroup. Fatigue severity, particularly its mental component, showed moderate negative correlations with DAT (rH”–0.5), TTCT-V and RAT (rH”–0.4), indicating selective vulnerability of creative-associative mechanisms. Conclusions. Patients with CFS, especially those with Long COVID, exhibit significant reductions in divergent thinking despite relatively intact global cognitive functions. Divergent thinking appears to be a sensitive marker of cognitive dysfunction and may serve as a valuable clinical assessment tool in CFS.
