Інтенсивність каріозного процесу у дорослого населення визначається поєднанням вікових, поведінкових, біологічних
та соціальних чинників. Жінки-монахині є соціально та поведінково однорідною групою, що дозволяє мінімізувати вплив
зовнішніх факторів і об’єктивно проаналізувати вікові особливості стоматологічного здоров’я. Дослідження функціональних
характеристик ротової рідини та соматичного статусу цієї когорти дозволяє уточнити роль локальних і системних факторів
у формуванні каріозного процесу.
Мета дослідження – визначити інтенсивність каріозного процесу та його вікові особливості у жінок-монахинь, а також
оцінити зв’язок інтегрального індексу КПВ із швидкістю базальної салівації, типом мікрокристалізації слини та профілем
соматичної патології.
Матеріали та методи. Обстежено 29 жінок-монахинь віком 25–75 років, яких поділено на три вікові групи за рекомендаціями
ВООЗ: 25–44 років (n = 15), 45–59 років (n = 10), 60–75 років (n = 4). Інтенсивність каріозного процесу визначали за індексом
КПВ із реєстрацією компонентів К, П, В. Швидкість базальної салівації оцінювали за методом непримусового слиновиділення;
ремінералізуючий потенціал слини — за тестом мікрокристалізації з морфологічною класифікацією типів (ІІА, ІІБ, ІІВ, ІІІА,
ІІІБ). Соматичну патологію визначали шляхом структурованого опитування. Для статистичних порівнянь застосовано ANOVA або
критерій Крускала–Уолліса; кореляції оцінювали за Спірменом (p < 0,05).
Результати дослідження. Виявлено чітку вікову тенденцію до зростання інтенсивності карієсу: середні значення індексу КПВ
збільшувалися від 17,0 ± 3,9 у групі 25–44 років до 28,8 ± 3,8 у групі 60–75 років (p < 0,01). Основний внесок у вікові відмінності
забезпечував компонент «В» (видалені зуби), тоді як активний карієс («К») залишався низьким у всіх групах. Усі монахині мали високі
показники компонента «П», що свідчить про санований характер стоматологічного статусу. Показники швидкості базальної салівації
та типи мікрокристалізації слини не мали достовірного зв’язку з рівнем КПВ (p > 0,2). Серед соматичної патології переважали
ендокринні (37,9 %), серцево-судинні (34,5 %) та опорно-рухові розлади (31,0 %), однак вид соматичної патології не асоціювався
з інтенсивністю карієсу (p = 0,96).
Висновки. У жінок-монахинь встановлено виражене вікове зростання інтенсивності каріозного процесу, обумовлене переважно
накопиченням видалених зубів. Функціональні властивості ротової рідини (швидкість салівації та мікрокристалізація) та наявність
соматичної патології не впливали на рівень КПВ. Досліджувана когорта є соціально однорідною, що робить отримані дані цінними
для вивчення вікових закономірностей стоматологічного здоров’я та формування профілактичних стратегій.
The intensity of dental caries in adults is determined by a combination of age-related, behavioral, biological and social
factors. Women living in monastic communities represent a socially and behaviorally homogeneous group, which minimizes external
influences and allows for an objective assessment of age-related patterns of oral health. The study of salivary functional characteristics and
systemic health conditions in this cohort provides an opportunity to clarify the role of local and systemic determinants in caries development.
The aim of the study was to assess the intensity of dental caries and its age-related features in women-nuns, and to evaluate the relationship
of the DMFT index with basal salivation rate, saliva microcrystallization patterns, and somatic comorbidities.
Materials and methods. Twenty-nine women-nuns aged 25–75 years were examined and stratified into three age groups (25–44 years,
n = 15; 45–59 years, n = 10; 60–75 years, n = 4). Caries intensity was assessed using the DMFT index (D – decayed, M – missing, F – filled
teeth). Basal salivation rate was measured using the unstimulated saliva collection method over 5 minutes; the remineralizing potential of
saliva was evaluated using the microcrystallization test with morphological classification (types IIA, IIB, IIC, IIIA, IIIB). Somatic pathology
was determined by structured interviewing. Statistical analysis included ANOVA or Kruskal–Wallis tests for group comparisons and Spearman
correlation for assessing associations (p < 0.05).
Results. A clear age-related increase in caries intensity was observed: mean DMFT values rose from 17.0 ± 3.9 in the 25–44 age group to
28.8 ± 3.8 in women aged 60–75 years (p < 0.01). The main contributor to between-group differences was the “M” component (missing teeth),
whereas active caries (“D”) remained low across all groups. All participants demonstrated high values of the “F” component, indicating a
generally treated dental status. Basal salivation rate and saliva microcrystallization types showed no significant association with DMFT values
(p > 0.2). Endocrine (37.9 %), cardiovascular (34.5 %) and musculoskeletal disorders (31.0 %) were the most common systemic conditions,
but none were associated with DMFT level (p = 0.96).
Conclusions. Women-nuns demonstrated a pronounced age-related increase in dental caries intensity, mainly due to cumulative tooth loss.
Salivary functional characteristics (basal salivation and microcrystallization) and somatic comorbidities did not influence caries intensity. The
social homogeneity of this cohort makes the findings valuable for understanding age-related patterns of oral health and for developing targeted
preventive strategies.