Мета роботи – оцінити клінічні особливості популяції пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та стабільною стенокардією (СС), вивчити склад та ефективність антиангінальної терапії, у тому числі комбінацій із триметазидином
ОД 80 мг (ТМЗ 80).
Матеріали і методи. GO-OD – тримісячне, неінтервенційне, обсерваційне багатоцентрове проспективне дослідження.
Дослідники продовжували фармакотерапію відповідно до сучасних рекомендацій щодо оптимальної медикаментозної
терапії (ОМТ). Під час спостереження пацієнтів не виконували додаткові діагностичні або моніторингові процедури.
Результати. Серед 1529 пацієнтів 10,5 % мали ФК I, 60,0 % – ФК II, 29,5 % – ФК III; один антиангінальний препарат
отримували 28,5 % хворих, два – 35,7 %, три – 28,9 %. Класичні симптоми стенокардії зафіксовано у 68,3 %, еквіваленти – у 80,3 %. Третина пацієнтів залишалась симптомною (32,5 %) попри реваскуляризацію. Артеріальний тиск
понад 140/90 мм рт. ст. зафіксовано у 67,6 % обстежених. Ефективність змін терапії оцінювали у таких групах лікування:
1 – без ТМЗ раніше, вперше призначено ТМЗ 80 (n = 956); 2 – раніше отримували ТМЗ (20 мг чи 35 мг), переведені
на ТМЗ 80 (n = 328); 3 – монотерапія бета-блокаторами (ББ), додано ТМЗ 80 (n = 309); 4 – без ББ і ТМЗ (n = 211),
одночасне призначення ББ і ТМЗ 80; 5 – приймали молсидомін у будь-яких комбінаціях, продовжено лікування без
обов’язкового додавання ББ або ТМЗ 80 (n = 306). Через 3 місяці в групах 1 і 2 (р < 0,001), починаючи вже з другого
візиту, встановлено, що частота нападів СС за тиждень знизилася в 3,72 раза та 3,33 раза відповідно. У 3 групі – в
3,29 раза, в 4 – в 4,5 раза. Зменшилася частота приймання нітратів короткої дії (НКД): у групі 1 – в 4,96 раза, 2 – у 4,62
раза; 3 – в 4,24 раза, 4 – в 6,93 раза. У групі 5 частота нападів СС знизилася в 4,22 раза, але повільніше, ніж в інших
групах; потреба в НКД – в 5,3 раза, але на фоні майже тотальних змін у терапії (90,2 %) та виключення молсидоміну
(28,4 %) за рішенням лікаря. Збільшилася частка пацієнтів із високою прихильністю до лікування: від 1 до 4 групи
наприкінці спостереження – до 48,0 %, 43,9 %, 46,6 % та 46,2 % відповідно.
Висновки. Популяція хворих на ІХС, СС залишається симптомною, незважаючи на попередню реваскуляризацію та
приймання монотерапії чи комбінацій антиангінальних препаратів гемодинамічної дії. Тому доцільно переглянути схему
антиангінальної терапії для досягнення ОМТ. Додавання ТМЗ 80 до будь-якої попередньої комбінації антиангінальних
препаратів або перехід із приймання інших форм ТМЗ на форму ТМЗ 80 сприяє статистично вірогідному покращенню
клінічного стану хворих. Максимальний позитивний ефект від додавання ТМЗ 80 до терапії зафіксовано в групі з
одночасним початком терапії ББ.
The aim of the study was to evaluate the clinical characteristics of patients’ population with coronary artery disease (CAD), stable
angina, the composition and effectiveness of antianginal therapy, including combinations with trimetazidine OD 80 mg (TMZ 80).
Materials and methods. GO-OD was a 3-month, non-interventional, observational, multicentre prospective study. Pharmacotherapy was continued in accordance with current recommendations for optimal medical therapy (OMT). No additional
diagnostic or monitoring procedures were performed on patients.
Results.Among 1,529 patients, 10.5 % had ССS I, 60.0 % – CCS II, and 29.5 % – CCS III; 28.5 % received one antianginal drug,
35.7 % received two, and 28.9 % received three. Classic symptoms of angina pectoris were present in 68.3 % of patients, while
80.3% reported angina equivalents. One third remained symptomatic despite revascularisation (32.5 %). BP above 140/90 mmHg
was observed in 67.6 % of patients. The effectiveness of therapy optimisation was assessed in the following treatment change groups: 1 – without TMZ, TMZ 80 prescribed for the first time (n = 956); 2 – previously taking TMZ (20 mg or 35 mg), switched
to TMZ 80 (n = 328); 3 – beta-blockers (BB) monotherapy, TMZ 80 added (n = 309); 4 – without BB and TMZ, simultaneous
prescription of BB + TMZ 80 (n = 211); 5 – had molisodomine in any combination, continued treatment without mandatory addition of BB or TMZ 80 (n = 306). After 3 months in groups 1 and 2 (p < 0.001), starting from the second visit: the frequency of
angina attacks per week decreased by 3.72 times and 3.33 times, respectively. In group 3: by 3.29 times and in group 4 by 4.5
times. The frequency of short acting nitrates (SAN) consumption decreased: in group 1 by 4.96 times, in group 2 by 4.62 times;
in group 3 by 4.24 times and in group 4 by 6.93 times. In group 5, the frequency of angina attacks decreased by 4.22 times, but
slower than in other groups, and the need for SAN decreased by 5.3 times, but against the backdrop of almost total changes in
therapy (90.2 %), as well as the exclusion of molisodine (28.4 %) by the doctor’s decision. The proportion of patients with high
adherence to treatment (from groups 1 to 4 at the end of follow-up) increased to 48.0 %, 43.9 %, 46.6 % and 46.2 %, respectively.
Conclusions. The population of CAD, angina patients remains symptomatic despite previous revascularisation and the use of
monotherapy or combinations of haemodynamic antianginal drugs, which requires a review of antianginal therapy to achieve
OMT. The inclusion of TMZ 80 in addition to any previous combination of antianginal drugs or the transition from other forms
of TMZ to TMZ 80 is accompanied by a statistically significant improvement in the clinical condition of patients. The maximum
positive effect of including TMZ 80 in therapy is observed in the group with simultaneous initiation of BB therapy.
