Life expectancy is an integral indicator of population health and has been increasing in high-income countries since the early 20th century, except during the periods of the World Wars and the 1918 influenza pandemic. Historically, this growth was driven by reductions in child mortality, improvements in living conditions, and control of infectious diseases, whereas in recent decades it has primarily resulted from declining mortality due to non-communicable diseases, particularly cardiovascular diseases and certain cancers. Since 2011, the pace of life expectancy gains has slowed, and the COVID-19 pandemic has led to a substantial decline, exacerbating cross-country disparities. Possible explanations include changes in mortality patterns, the rising prevalence of risk factors such as obesity and diabetes, socio-economic inequalities, and the impact of economic crises, highlighting the need for further comparative analyses using standardized international data, including the Global Burden of Disease study.
Aim. Analysis of the determinants resulted in the decrease in life expectancy in European countries for the period from 1990 to 2021. Materials and Methods. This study analyzed 57 publications published between 2006 and 2025, including both international and national studies on life expectancy, demographic trends, and associated risk factors. Results. The findings indicate that life expectancy declined in many European countries between 1990 and 2021 due to limited progress in reducing mortality from major causes, particularly cardiovascular diseases and cancer, as well as the persistent impact of key risk factors such as high body mass index and prolonged exposure to dietary risks. Increasing life expectancy at the national level is associated with long-term policy decisions, including addressing the commercial determinants of health, reducing dietary risks, promoting physical activity, and ensuring access to effective healthcare for both prevention and treatment. Conclusion. The development of comprehensive, long-term, cross-sectoral strategies involving governments, communities, educational institutions, and employers is essential to improve life expectancy. Further research is needed to assess the impact of various risk factors on life expectancy among populations in European countries, including emerging population groups such as refugees and internally displaced persons resulting from wars and armed conflicts.
Тривалість життя є інтегральним показником стану здоров’я населення та в країнах з високим рівнем доходу зростає з початку ХХ століття, за винятком періодів світових воєн і пандемії грипу 1918 року. Починаючи з 2011 року темпи зростання тривалості життя сповільнилися, а пандемія COVID-19 спричинила суттєве її скорочення та посилила міждержавну нерівномірність показників. Серед можливих причин називають зміни у структурі смертності, поширення факторів ризику (ожиріння, діабет), соціально-економічну нерівність і вплив економічних криз, що зумовлює потребу в подальшому порівняльному аналізі із використанням стандартизованих міжнародних даних, зокрема дослідження Global Burden of Disease. Мета. Аналіз причин зменшення тривалості життя в європейських країнах за період з 1990 по 2021 рік. Матеріали та методи. У дослідженні проаналізовано 57 публікацій 2006-2025 років, включно з міжнародними та національними роботами з тривалості життя, демографії та факторів ризику. Результати. Встановлено зменшення тривалості життя у багатьох європейських країнах між 1990 і 2021 роками внаслідок відсутності прогресу у зменшенні смертності від основних причин (серцево-судинних захворювань та раку) та впливу на населення поширених факторів ризику, включаючи високий індекс маси тіла та постійний високий вплив харчових ризиків. Констатовано, що збільшення тривалості життя на національному рівні пов'язано з великими довгостроковими політичними рішення, які повинні включати вирішення комерційних детермінант здоров'я, зниження харчових ризиків, підвищення рівня фізичної активності та забезпечення доступу до ефективної медичної допомоги для профілактики та лікування. Обгрунтовано, що для підвищення тривалості життя терміново необхідна подальша розробка довгострокових національних та міжнародних міжгалузевих стратегій за участю урядів, громад, шкіл та роботодавців. Висновок. Визнано необхідним проведення подальших досліджень впливу різних факторів ризику на тривалість життя жителів європейських країн із включенням зростаючих за чисельністю категорій населення у вигляді біженців та тимчасово переміщених осіб внаслідок воєних і збройних конфліктів.
