У статті розглядаються психологічні передумови, чинники та прояви професійного вигорання в медичних
працівників первинної ланки. Проаналізовано особливості професійної діяльності медичних працівників, що
впливають на розвиток емоційного виснаження та втоми від співчуття. Розглянуто сучасні підходи до
профілактики та подолання вигорання в системі охорони здоров’я.
Мета дослідження – визначити рівень професійного вигорання медичних працівників первинної ланки
охорони здоров’я та ідентифікувати основні потреби у профілактичних заходах.
У процесі дослідження авторами використано Copenhagen Burnout Inventory (CBI) – скорочену версію
в поєднанні з авторською анкетою. Дослідження проводилося у форматі тренінгів та індивідуальних
консультацій. Отримані результати показали високу поширеність синдрому професійного вигорання серед
медичних працівників первинної ланки в Україні. Показник загального вигорання на рівні 48,82% свідчить про
те, що майже половина опитаних перебуває у стані помірного виснаження, а 4,1% – у критичному стані,
що потребує термінової професійної допомоги. Найвищі показники зафіксовані за шкалою особистого
вигорання (M = 58,79%). Проведене дослідження також показало, що досвід роботи у кризових ситуаціях
не виявив значущого впливу на рівень вигорання. Це може свідчити про те, що сучасні медичні працівники
первинної ланки стикаються із хронічним стресом незалежно від специфіки своєї практики. Водночас
це може вказувати на неналежну підготовку та відсутність ефективних копінг-стратегій у всіх групах
медиків.
Висновки: медичні працівники первинної ланки демонструють значущі ознаки професійного виснаження,
що потребує системної профілактичної роботи з акцентом на методах відновлення ресурсного стану та
технік самодопомоги; найбільш вираженим є особисте вигорання, що вказує на необхідність комплексного
підходу до профілактики, який ураховує не лише професійні, але й особистісні та соціальні фактори.
The article examines the psychological prerequisites, factors, and manifestations of professional burnout among primary healthcare workers. The analysis explores specific characteristics of medical professionals’ work that contribute
to the development of emotional exhaustion and compassion fatigue. Contemporary approaches to the prevention and
management of burnout in healthcare settings are also reviewed. The aim of the study – to determine the level of professional burnout among primary healthcare workers and to identify their key needs regarding preventive interventions. In the course of the study, the authors used the Copenhagen Burnout Inventory (CBI) in its abbreviated version in
combination with a developed questionnaire. The study was conducted in the format of training sessions and individual
consultations. The obtained results demonstrated a high prevalence of professional burnout syndrome among primary
healthcare workers in Ukraine. The overall burnout rate of 48,82% indicates that nearly half of the respondents are
experiencing moderate exhaustion, while 4,1% are in a critical condition requiring urgent professional assistance. The
highest scores were recorded on the personal burnout scale (M = 58,79%).
The study also showed that experience of working in crisis situations did not have a significant impact on burnout
levels. This may suggest that contemporary primary healthcare professionals are exposed to chronic stress regardless
of the specific nature of their practice. At the same time, this finding may indicate insufficient training and a lack of
effective coping strategies across all groups of medical professionals.
Conclusions: Primary healthcare workers demonstrate significant signs of professional exhaustion, which
necessitates systematic preventive interventions with an emphasis on resource restoration methods and self-help techniques. Personal burnout is the most pronounced dimension, highlighting the need for a comprehensive preventive
approach that addresses not only professional, but also personal and social factors.
