У статті здійснено порівняльний аналіз процесів формування та тран-
сформації жіночих образів у культурі пам’яті посттоталітарних держав
Центрально-Східної Європи, зокрема України, Польщі, Литви, Румунії та
Молдови. Культурна пам’ять розглядається як важливий соціокультурний
механізм осмислення травматичного минулого та формування колектив-
ної ідентичності, у межах якого закріплюються домінантні уявлення про
історичну відповідальність, героїзм і жертовність. Показано, що впродовж
тривалого часу гендерний вимір цих процесів залишався периферійним
у домінантних історичних наративах, а жіночий досвід редукувався до
символічних або допоміжних ролей.
Обґрунтовано, що домінантною моделлю репрезентації жіночого досвіду в
культурі пам’яті посттоталітарних суспільств тривалий час залишався образ
жінки-жертви, сформований під впливом традиціоналістських гендерних
уявлень і політичних практик тоталітарних режимів. Проаналізовано на-
ціональні моделі культурної пам’яті, у межах яких жіноча участь у формах
спротиву, підпільній діяльності, громадянських ініціативах і політичних
процесах репрезентувалася вибірково або маргіналізувалася, що сприяло
закріпленню ієрархії історичних ролей та обмеженню жіночої агентності.
Особливу увагу приділено процесам трансформації жіночих образів від
символічної жертовності до визнання жіночої агентності та опору в умо-
вах відкриття архівів, демократизації політик пам’яті та зростання ролі
громадянського суспільства. Показано, що ці трансформації відбуваються
нерівномірно та залежать від національного контексту, історичного досвіду
та рівня інституціоналізації політик пам’яті. Доведено, що переосмислення
жіночих образів у культурі пам’яті має не лише наукове, але й практичне
значення, оскільки сприяє формуванню інклюзивних історичних наративів,
розширенню уявлень про допустимі форми громадянської участі та зміц-
ненню демократичного потенціалу посттоталітарних суспільств.
The article provides a comparative analysis of the processes of formation and
transformation of women’s images in the cultural memory of post-totalitarian
states of Central and Eastern Europe, namely Ukraine, Poland, Lithuania, Romania, and Moldova. Cultural memory is conceptualized as a key socio-cultural
mechanism for interpreting a traumatic past and shaping collective identity,
within which dominant representations of historical responsibility, heroism,
and victimhood are constructed. It is demonstrated that for a long period the
gender dimension of these processes remained marginal in dominant historical narratives, while women’s experiences were largely reduced to symbolic
or auxiliary roles. The study argues that the dominant model of representing women’s experience
in the cultural memory of post-totalitarian societies was the image of woman-as-victim, shaped by traditionalist gender norms and the political practices
of totalitarian regimes. National models of cultural memory are analyzed to
show how women’s participation in resistance movements, underground activities, civic initiatives, and political processes was represented selectively
or marginalized, thereby reinforcing hierarchical historical roles and limiting
the recognition of women’s agency.
Particular attention is devoted to the processes of transformation of women’s
images from symbolic victimhood toward the recognition of women’s agency
and resistance under conditions of archival openness, the democratization of
memory policies, and the growing role of civil society. The article demonstrates
that these transformations are uneven and depend on national contexts, historical experiences, and the level of institutionalization of memory politics.
It is substantiated that rethinking women’s images in cultural memory has
not only scholarly but also practical significance, as it contributes to the
formation of more inclusive historical narratives, broadens interpretations
of legitimate forms of civic participation, and strengthens the democratic
potential of post-totalitarian societies.
