Місце відкритої прстатектомії в хірургічному лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів (більше 80 см3)

Abstract

Відкрита простатектомія залишається “золотим стандартом” хірургічного лікування доброякісної гіперплазії простати великих розмірів (більше 80 см3 ), із яким порівнють малоінвазивні простатектомії (лапароскопічну та робот-асистовану) та лазерні трансуретральні ендоскопічні енуклеації. Мета роботи - оцінити результати відкритих простатектомій (трансцервікальної, залобкової та черезміхурової) при хірургічному лікуванні доброякісної гіперплазії простати великих розмірів (більше 80 см3 ). Протягом 2023-2025 рр. було виконано 100 відкритих одномоментних трансцервікальних простатектомій, 80 одномоментних відкритих залобкових (транскапсулярних) простатектомій та 80 одномоментних відкритих черезміхурових простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів (більше 80 см3 ). Урофлоуметрію після операції (при виписці із стаціонару) проводили на відчизняному урофлоуметрі “Потік - К” (Дніпро). Інтраопераційну крововтрату визначали ваговим методом. Оцінку інтра- та післяопераційних ускладнень після операції проводили за класифікацією Clavien-Dindo. Залобкова простатектомія у хворих на доброякісну гіперплазію простати характеризується найбільшими строками виконання операції (82,2±17,4 хв) та інтраопераційною крововтратою (519,7±67,2 мл); трансцервікальна – найменшою середньою інтраопераційною крововтратою (212,7±23,2), відсотком гемотрансфузій (4%) та післяопераційних ускладнень (21%); черезміхурова – найбільшим післяопераційним ліжко-днем (14,2±3,5). Після виконання одномоментної трансцервікальної простатектомії відсоток ускладнень за Clavien-Dindo був найнижчим (21%) при порівнянні із залобковою (35%) та черезміхуровою (36,25%) простатектоміями. Лапароскопічнана та відкрита простатектомії дозволяють однаково ефективно відновити акт сечовипускання у хворих після операції згідно середній максимальній об’ємній швидкості потоку сечі. Отримані дані доводять, що відкриті простатектомії (трансцервікальна, залобкова та черезміхурова) у хворих на доброякісну гіперплазію простати характеризуються наявністю післяопераційних ускладнень у кожного 3-5 хворого та необхідністю виконання гемотрансфузій у кожного 12-25. При цьому всі відкриті простатектомії дозволяють однаково ефективно відновити акт сечовипускання у хворих після операції. Автор висловлює про небхзідність подальших досліджень із порівнянням результатів відкритих та лапароскопічної простатектомії з метою встановлення переваг малоінвазивної простатектомії та впровадження її в практичну роботу урологів.

Open prostatectomy remains the “gold standard” for large benign prostatic hyperplasia (greater than 80 cm3 ) with which minimally invasive prostatectomy (laparoscopic and robot-assisted) and laser transurethral endoscopic enucleation are compared. The purpose of the work is to to evaluate the results of open prostatectomies (transcervical, transvesical, and transvesical) in large benign prostatic hyperplasia (more than 80 cm3 ) surgical treatment. During 2023-2025, 100 open single-stage transcervical prostatectomies, 80 singlestage open ventricular (transcapsular) prostatectomies and 80 single-stage open transvesical prostatectomies were performed in patients with large benign prostatic hyperplasia (more than 80 cm3 ). Uroflowmetry after surgery (upon discharge from the hospital) was performed on a proprietary uroflowmeter “Potik-K” (Dnipro). Intraoperative blood loss was determined by the weight method. Intraoperative and postoperative complications after surgery were assessed according to the Clavien-Dindo classification. Ventral prostatectomy in patients with benign prostatic hyperplasia is characterized by the longest operation time (82.2±17.4 min) and intraoperative blood loss (519.7±67.2 ml); transcervical – the lowest average intraoperative blood loss (212.7±23.2), percentage of blood transfusions (4%) and postoperative complications (21%); transvesical – the highest postoperative bed rest (14.2±3.5). After single-stage transcervical prostatectomy, the percentage of complications according to ClavienDindo was the lowest (21%) when compared with ventral (35%) and transvesical (36.25%) prostatectomies. Laparoscopic and open prostatectomy allow for equally effective restoration of urination in patients after surgery according to the average maximum volumetric urine flow rate. The data obtained prove that open prostatectomies (transcervical, transvesical and transvesical) in patients with benign prostatic hyperplasia are characterized by postoperative complications in every 3-5 patients and the need for blood transfusions in every 12-25. Hence, all open prostatectomies allow to restore the act of urination in patients equally effectively after surgery. The author concludes the need for further studies comparing the results of open and laparoscopic prostatectomy in order to establish the advantages of minimally invasive prostatectomy and its implementation in the practical work of urologists.