Гібридні освітні моделі в медичних університетах України та їхній вплив на формування клінічних компетентностей

Abstract

Актуальність дослідження гібридних освітніх моделей у закладах вищої медичної освіти України зумовлена швидкою цифровізацією, зростанням попиту на гнучкість форматів навчання та необхідністю забезпечення високої якості клінічної підготовки в умовах технологічних трансформацій. Мета статті – проаналізувати концептуальні, організаційні й практичні аспекти впровадження гібридного навчання та оцінити його вплив на формування клінічних компетентностей майбутніх лікарів у національному освітньому контексті. З’ясовано, що інтеграція теоретичних онлайн-модулів із практикоорієнтованим клінічним навчанням забезпечує узгодженість освітніх процесів і підтримує поступовий перехід від когнітивного сприйняття до практичного опанування навичок. Зазначено, що гібридні моделі сприяють розвитку клінічного, діагностичного мислення й комунікативних навичок завдяки поєднанню віртуальних клінічних кейсів, інструментів телемедицини та безпосередньої практики під контролем викладача. Встановлено, що симуляційні технології, середовища віртуальної й доповненої реальності та цифрові інструменти оцінювання значно підвищують якість підготовки здобувачів вищої освіти до виконання реальних клінічних завдань, гарантуючи багаторазову безпечну практику, оперативний зворотний зв’язок та компетентнісний прогрес. Результати також свідчать, що попри очевидні переваги, гібридні формати зазнають викликів, пов’язаних із нерівномірною цифровою готовністю, недостатньою методологічною інтегрованістю та варіативністю технологічної компетентності освітян. У висновках підкреслено, що гібридні освітні моделі, за умови їхнього якісного дидактичного структурування та належної технологічної підтримки, відіграють важливу роль у формуванні клінічних компетентностей майбутніх медиків в Україні. Вони підвищують ефективність навчання, розширюють доступ до клінічно орієнтованих ресурсів та забезпечують вищу адаптивність освітніх траєкторій. Водночас максимальне розкриття їхнього потенціалу потребує розвитку сталої цифрової інфраструктури, розширення симуляційноклінічних середовищ та систематичного вдосконалення цифрових і педагогічних навичок викладачів. Дослідження доводить, що гібридне навчання є перспективним напрямом модернізації медичної освіти та забезпечення професійної готовності лікарів відповідно до сучасних вимог системи охорони здоров’я.

The relevance of studying hybrid educational models in Ukrainian medical higher education institutions is driven by the rapid digitalization of medical training, the growing demand for flexible learning formats, and the need to ensure highquality clinical preparation under conditions of technological transformation. The purpose of the article is to analyze the conceptual, organizational, and practical aspects of implementing hybrid learning and to determine its impact on the formation of clinical competencies of future doctors within the national educational It has been established that the integration of theoretical online modules with practice-oriented clinical training enhances the coherence of educational processes and supports a gradual transition from cognitive understanding to practical skill acquisition. It has been indicated that hybrid models promote the development of clinical thinking, diagnostic reasoning, and communication skills through the combination of virtual cases, telemedicine tools, and supervised in-person practice. It has been noted that simulation technologies, VR/AR environments, and digital assessment instruments significantly improve learners’ readiness to perform real clinical tasks by providing opportunities for repeated safe practice, rapid feedback, and competency-based progression. The results also demonstrate that, despite their clear advantages, hybrid formats encounter challenges related to uneven digital readiness, insufficient methodological integration, and variability in educators’ technological competence. The conclusions emphasize that hybrid educational models, when pedagogically structured and technologically supported, play a decisive role in strengthening the formation of clinical competencies among medical students in Ukraine. They enhance training effectiveness, expand access to clinically oriented educational resources, and ensure greater adaptability of learning trajectories. At the same time, maximizing their potential requires the development of sustainable digital infrastructure, the expansion of simulation-clinical environments, and the systematic improvement of teachers’ digital and pedagogical skills. The study confirms that hybrid learning represents a promising direction for modernizing medical education and ensuring the professional readiness of future doctors in accordance with contemporary healthcare demands.