Сучасний рівень летальності після хірургічної корекції ВВС у провідних центрах становить менше 2%.
Найчастішими післяопераційними ускладненнями залишаються інфекції, низький серцевий викид, аритмія
та органна дисфункція (ниркова, дихальна). До основних
факторів ризику належать вік і мала маса тіла пацієнта,
наявність супутніх синдромів, складність вади та тривалий ШК. Використання прогностичних моделей (STAT,
RACHS–1) дозволяє точніше оцінювати ризики та оптимізувати лікувальну тактику.
Особливу увагу слід приділяти дітям із дисплазією сполучної тканини, які мають підвищену схильність до структурних ускладнень і потребують індивідуалізованого під ходу. Аритмія часто ускладнює ранній післяопераційний період, особливо після корекції міжпередсердних та
міжшлуночкових дефектів чи паліативних реконструктивних операцій.
Комплексного ведення потребують пацієнти із супутньою патологією дихальних шляхів, оскільки вона погіршує перебіг як раннього, так і віддаленого періоду після
операції. Поєднання складних ВВС із трахеобронхіальними вадами асоціюється з високими частотою ускладнень та летальністю.
Таким чином, успіх лікування ВВС у дітей залежить не
лише від хірургічної техніки, а й від ранньої діагностики
супутньої патології, стратифікації ризиків, індивідуалізованого ведення пацієнтів та тривалого спостереження для
профілактики ускладнень.
The current level of postoperative mortality after surgical
correction of CHD in leading centres is <2%. The most common complications remain infections, LCOS, arrhythmias
and organ dysfunction (renal, respiratory). The main risk
factors are the patient's age and low body weight, concomitant syndromes, the complexity of the defect, and the duration of CPB. The use of prognostic models (STAT, RACHS–1)
allows for more accurate risk assessment and optimisation
of treatment management.
Particular attention should be paid to children with connective tissue dysplasia, who are more prone to structural
complications and require an individualised approach. Arrhythmias often complicate the early postoperative period,
especially after correction of atrial and ventricular defects
or palliative reconstructive surgery.
Patients with concomitant respiratory tract pathology require comprehensive management, as it worsens the course
of both the early and late postoperative periods. The combination of complex CHD with tracheobronchial defects
is associated with a high frequency of complications and
higher mortality.
Thus, the success of CHD treatment in children is determined not only by surgical technique, but also by early diagnosis of concomitant pathology, risk stratification, individualized patient management, and long–term follow–up to
prevent complications.
