Abstract:
Коли мова заходить за оперативне лікування переломів кісток особливо гостро постає потреба дотримуватися принципу «Не нашкодь». Операції остеосинтезу завжди пов’язані з ризиком виникнення ускладнень, наприклад: інфекційні процеси (1,2–75,4 %) (1), вади зрощення (12,5–39 %) (2,3) чи ускладнення внаслідок хірургічної помилки (12–57,4%)(4–6) – все це призводить до отримання незадовільних результатів лікування. Більшість методів остеосинтезу поєднує між собою використання металоконструкцій для утримання репозиції кісткових уламків, а основними варіантами фіксації
металоконструкцій є гвинти та стрижні, що вркучуються у кістку(7). Відповідно, одним з базових прийомів остеосинтезу є формування (свердління) кісткових каналів. Серед проблем безпеки формування кісткових каналів слід виділити дві
основні: термальний остеонекроз та прорив свердла.
