Abstract:
Актуальність. За даними Національного канцер-реєстру України, смертність від раку молочної залози (РМЗ) продовжує посідати перші місця у структурі онкологічної патології жіночого населення.
Визначну роль у розвитку РМЗ може відігравати перехресний синдром (оверлап-синдром) генітального
ендометріозу (ГЕ) та доброякісного захворювання молочної залози (ДЗМЗ). Мета: використовуючи дані
сучасних літературних джерел, розглянути оверлап-синдром ГЕ та ДЗМЗ як передраковий патерн у розвитку РМЗ і окреслити можливі кроки вирішення проблеми. Матеріали та методи. Пошук і відбір публікацій
здійснювався у базах даних PubMed та Google Scholar за такими термінами: генітальний ендометріоз, доброякісне захворювання молочної залози, мастопатія, фіброзно-кістозна дисплазія, масталгія, рак молочної залози, гормонотерапія. Результати. Переконливий зв’язок між ендометріозом і фіброзно-кістозною
хворобою встановлено у фертильних жінок: поширеність ДЗМЗ у пацієнток з ендометріозом становить
36–38 %. Пілотні клінічні дослідження підтвердили, що в жінок з ендометріозом, які отримували дієногест
у дозі 20 мг/добу перорально впродовж 24 тижнів, при оцінці впливу прогестагену на груди за допомогою
ультразвукового дослідження спостерігалося вірогідне зменшення розмірів молочної залози (p < 0,023) та
регрес мастопатичних змін. Відзначалося незначне зменшення (p = 0,089) максимального діаметра проток.
На етапах розвитку оверлап-синдрому ГЕ та ДЗМЗ із підтвердженим підвищеним ризиком виникнення РМЗ
формується складна патогенетична матриця, процеси у якій часто не є лінійними, а можуть відбуватися
паралельно, демонструючи розмаїття і непередбачуваність біологічних подій. Високий відсоток наявності
перехресного синдрому генітального ендометріозу та ДЗМЗ підтверджує думку про єдність генезу патологічних змін в органах-мішенях і синхронний розвиток доброякісних гіперпластичних процесів у них. Висновки.
Розглядати гіперпластичні захворювання як генералізований процес у репродуктивній системі є доцільним,
а розробка єдиної терапевтичної тактики при поєднанні гінекологічної патології з захворюваннями молочних
залоз — необхідною. Оверлап-синдром ГЕ і ДЗМЗ, який є доведеним фактором підвищеного ризику РМЗ,
потребує відповідальної та злагодженої командної роботи ендокринологів, мамологів і акушерів-гінекологів, яка покликана створити необхідні умови для значущого поліпшення ефективності терапії. Розробка
найближчим часом алгоритму клінічного моніторингу пацієнток з оверлап-синдромом ГЕ та ДЗМЗ буде
логічним і обґрунтованим кроком, адже рання діагностика РМЗ забезпечує кращі результати лікування та
підвищення якості життя хворих.
