Дослідження активності маркерів стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у ротовій рідині пацієнтів з периімплантитами на тлі лікувально-профілактичного комлексу

Abstract

Peri-implantitis is a serious problem in modern dentistry, especially among patients with dental implants. The presence of comorbidities, such as periodontitis and atherosclerosis, can increase inflammation and complicate the course of the disease, causing a decrease in local nonspecific reactivity and an increase in microbial contamination. Purpose of the study. To evaluate the effect of a therapeutic and prophylactic complex of drugs on biochemical markers of local nonspecific reactivity and the level of microbial contamination (lysozyme and urease) in the oral fluid of patients with peri-implantitis. Materials and methods. The study involved patients with peri-implantitis aged 25 to 55 years. They were divided into groups: somatically healthy individuals, patients who received only basic therapy, and patients who additionally used a treatment and prophylactic complex that included drugs with antioxidant and anti-inflammatory effects, agents to restore microbiocenosis and microcirculation, and drugs with an osteotropic mechanism of action. In the oral fluid, urease and lysozyme activity were determined as indicators of microbial contamination and local nonspecific reactivity, respectively. Statistical analysis was performed using Student’s t-test at a significance level of p<0.01. Research results. In patients with peri-implantitis on the background of periodontitis and atherosclerosis, an increase in urease activity and a decrease in lysozyme activity in the oral fluid were found, indicating increased microbial contamination and weakening of local antimicrobial defense. The use of basic therapy led to a temporary improvement in these indicators, but later they returned to their original values. The additional use of the treatment and prevention complex provided a steady decrease in urease activity and an increase in lysozyme activity, bringing them closer to the levels of somatically healthy patients and maintaining positive dynamics throughout the year. Conclusions. The combined use of a therapeutic and prophylactic complex with basic therapy effectively normalizes biochemical markers of local nonspecific reactivity and the level of microbial contamination in patients with peri-implantitis in the setting of comorbidities. This confirms the feasibility of using this approach in clinical practice to improve treatment outcomes and prevent complications.

Періімплантити є серйозною проблемою сучасної стоматології, особливо серед пацієнтів з дентальними імплантатами. Наявність супутніх захворювань, таких як пародонтит та атеросклероз, може підсилювати запальні процеси та ускладнювати перебіг захворювання, спричиняючи зниження місцевої неспецифічної реактивності та підвищення рівня мікробного обсіменіння. Мета дослідження. Оцінити вплив лікувально-профілактичного комплексу препаратів на біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння – лізоцим та уреазу – у ротовій рідині пацієнтів з періімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали активність уреази та лізоциму як показники мікробного обсіменіння та стану місцевої неспецифічної реактивності відповідно. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів з періімплантитами на фоні пародонтиту та атеросклерозу було виявлено підвищення активності уреази та зниження активності лізоциму у ротовій рідині, що свідчить про посилене мікробне обсіменіння та ослаблення місцевого антимікробного захисту. Застосування базової терапії призводило до тимчасового покращення цих показників, проте в подальшому вони поверталися до початкових значень. Додаткове використання лікувально-профілактичного комплексу забезпечило стійке зниження активності уреази та підвищення активності лізоциму, наближаючи їх до рівнів соматично здорових пацієнтів та зберігаючи позитивну динаміку протягом року. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів з періімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів лікування та попередження ускладнень.