Peri-implantitis is a serious problem in modern dentistry,
especially among patients with dental implants. The
presence of comorbidities, such as periodontitis
and atherosclerosis, can increase inflammation and
complicate the course of the disease, causing a decrease
in local nonspecific reactivity and an increase in microbial
contamination. Purpose of the study. To evaluate the
effect of a therapeutic and prophylactic complex of drugs
on biochemical markers of local nonspecific reactivity
and the level of microbial contamination (lysozyme and
urease) in the oral fluid of patients with peri-implantitis.
Materials and methods. The study involved patients with
peri-implantitis aged 25 to 55 years. They were divided
into groups: somatically healthy individuals, patients who
received only basic therapy, and patients who additionally
used a treatment and prophylactic complex that included
drugs with antioxidant and anti-inflammatory effects,
agents to restore microbiocenosis and microcirculation,
and drugs with an osteotropic mechanism of action. In the
oral fluid, urease and lysozyme activity were determined
as indicators of microbial contamination and local
nonspecific reactivity, respectively. Statistical analysis
was performed using Student’s t-test at a significance
level of p<0.01. Research results. In patients with
peri-implantitis on the background of periodontitis
and atherosclerosis, an increase in urease activity and
a decrease in lysozyme activity in the oral fluid were
found, indicating increased microbial contamination
and weakening of local antimicrobial defense. The use
of basic therapy led to a temporary improvement in
these indicators, but later they returned to their original
values. The additional use of the treatment and prevention
complex provided a steady decrease in urease activity and
an increase in lysozyme activity, bringing them closer to
the levels of somatically healthy patients and maintaining
positive dynamics throughout the year. Conclusions. The
combined use of a therapeutic and prophylactic complex
with basic therapy effectively normalizes biochemical
markers of local nonspecific reactivity and the level of
microbial contamination in patients with peri-implantitis
in the setting of comorbidities. This confirms the feasibility
of using this approach in clinical practice to improve
treatment outcomes and prevent complications.
Періімплантити є серйозною проблемою сучасної стоматології, особливо серед пацієнтів з дентальними
імплантатами. Наявність супутніх захворювань,
таких як пародонтит та атеросклероз, може підсилювати запальні процеси та ускладнювати перебіг
захворювання, спричиняючи зниження місцевої неспецифічної реактивності та підвищення рівня мікробного обсіменіння. Мета дослідження. Оцінити вплив
лікувально-профілактичного комплексу препаратів на
біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння – лізоцим
та уреазу – у ротовій рідині пацієнтів з періімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли
участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до
55 років. Вони були розподілені на групи: соматично
здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову
терапію, та пацієнти, які додатково застосовували
лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією,
засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали активність уреази та лізоциму як показники мікробного обсіменіння
та стану місцевої неспецифічної реактивності відповідно. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості
p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів з періімплантитами на фоні пародонтиту та атеросклерозу було виявлено підвищення активності уреази та
зниження активності лізоциму у ротовій рідині, що
свідчить про посилене мікробне обсіменіння та ослаблення місцевого антимікробного захисту. Застосування базової терапії призводило до тимчасового
покращення цих показників, проте в подальшому
вони поверталися до початкових значень. Додаткове
використання лікувально-профілактичного комплексу
забезпечило стійке зниження активності уреази та
підвищення активності лізоциму, наближаючи їх до
рівнів соматично здорових пацієнтів та зберігаючи
позитивну динаміку протягом року. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного
комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує
біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів
з періімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це
підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів
лікування та попередження ускладнень.
