Дезадаптація зорової системи у дітей та підлітків

Abstract

Головним напрямком у лікуванні прогресуючої міопії у 20 столітті було хірургічне зміцнення склери. Однак його результати, за даними різних авторів, залишалися неоднозначними. Так, Noorani H.Z. (2002) опублікував позитивні результати хірургічного зміцнення склери при прогресуючій міопії. Бушуєва Н.М. Абу-Афіфе Хосні (2001-2003) встановили високу ефективність хірургічного зміцнення склери синтетичним, штучним біоінертним експлантом з інгібітором трипсину у дітей і підлітків зі стабілізацією ступеня міопії в 95,5% протягом 3 років. Однак Curtin B. (1987), Малишева Т.П. (1988) повідомили, що використання алотрансплантатів для зміцнення склери із донорської гомосклери, твердої мозкової оболонки не зупиняє прогресування міопії, так як склера «реціпіента» у відповідь на донорський склеральний трансплантат виробляє колагеназу і протеіназу, які беруть участь в деструкції колагену склери. Також повідомляється про можливий розвиток імуноалергічної реакції на донорський трансплантат (Пеньков М.А. з співавт. 1983; Бушуєва Н.М., 1995). Ми хочемо представити клінічний випадок з результатами зміцнюючої склеропластики у хворої з прогресуючою міопією у віддаленні терміни спостереження.