Динаміка клінічних і морфофункціональних показників у пацієнтів з гострою оптичною судинною нейропатією під впливом лікування

Abstract

Актуальність. Судинна патологія зорового нерва і сітківки є однією з провідних причин сліпоти. Захворювання, обумовлені порушеннями кровообігу, становлять 10–15 % від загальної кількості очних хвороб. У нозологічній структурі захворювань органа зору, що призводять до необоротної сліпоти, переважають судинні захворювання органа зору. У сучасній офтальмології питання нейропротекції є актуальними в лікуванні гострої оптичної судинної нейропатії. Мета: визначити особливості клінічних і морфофункціональних показників у динаміці під впливом довготривалого використання діючої речовини сулодексиду в пацієнтів з гострою оптичною судинною нейропатією. Матеріали та методи. Обстеження пройшли 106 пацієнтів (106 очей) з гострою судинною оптичною нейропатією. Курс лікування тривав протягом 10–12 діб. Хворі були довільно розподілені у дві групи. І групу становили 65 хворих, які після проведеного стаціонарного лікування з використанням сулодексиду продовжували отримувати препарат всередину протягом 6 місяців. У ІІ групу увійшов 41 пацієнт, усі вони після закінчення стаціонарного курсу з включенням ін’єкцій сулодексиду не отримували лікування. Проводили клінічне, загальноофтальмологічне й морфофункціональне обстеження. Загальний термін спостереження становив 6 місяців. Результати. Через 6 місяців спостереження в обох групах було відзначено поліпшення максимально коригованої гостроти зору (р = 0,000), однак у пацієнтів І групи цей показник був у 2 рази більшим порівняно з хворими ІІ групи — 0,3 (0,3–0,5) і 0,14 (0,1–0,2) відповідно. Завдяки нормалізації клінічних показників імовірний ризик розвитку артеріальної гіпертензії через 6 місяців у групі пацієнтів з довготривалим прийомом сулодексиду (відносний ризик 0,43; 95% ДІ 0,26–0,71) був на 30 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату. Висновки. Діюча речовина сулодексид є сучасним, ефективним, безпечним і патогенетично обґрунтованим медикаментозним засобом для лікування пацієнтів з гострою оптичною судинною нейропатією. Для профілактики рецидиву захворювання і відновлення зорових функцій потрібен пролонгований прийом препарату протягом 6 місяців, що дозволяє отримати стійкий позитивний ефект як щодо нормалізації клінічних показників, так і щодо стабілізації зорових функцій. Показник максимально коригованої гостроти зору підвищився вдвічі більше в групі пацієнтів, які приймали сулодексид. За 6 місяців спостереження кількість хворих з артеріальною гіпертензією в І групі зменшилася на 54 % проти 27 % у ІІ групі, і ймовірний ризик був на 30 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату. Виявлено значний (р < 0,05) позитивний кореляційний зв’язок між ефективністю та тривалістю лікування, поліпшення клінічних показників, гемодинаміки, і, як наслідок, спостерігається нормалізація артеріального тиску і поліпшення зорових функцій. Виявлено, що ефективність лікування, яка виражалася в стабілізації зорових функцій і стану хворих, у групі довготривалого прийому сулодексиду через 6 місяців становила 69 % (проти 44 % у групі без прийому препарату протягом 6 місяців). Імовірний ризик розвитку атрофії зорового нерва протягом 6 місяців у групі довготривалого вживання сулодексиду був на 39 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату.

Abstract. Background. Vascular pathology of the optic nerve and retina is one of the leading causes of blindness. Diseases caused by circulatory disorders account for 10–15 % of the total number of ocular pathologies. In the nosological structure of eye diseases, leading to irreversible blindness, glaucoma and vascular diseases prevail. In modern ophthalmology, neuroprotection issues are relevant in the treatment of acute vascular optic neuropathy. The purpose was to determine the peculiarities of clinical and morphofunctional indicators in dynamics under the influence of long-term use of sulodexide in patients with acute optic vascular neuropathy. Materials and methods. One hundred and six patients (106 eyes) with acute vascular optic neuropathy were examined. The course of treatment lasted for 10–12 days. Patients were randomly divided into two groups. Group I consisted of 65 patients, who, after inpatient treatment with sulodexide, continued to receive the drug for 6 months. Group II included 41 patients, all of them did not receive treatment after completing the inpatient course with sulodexide injections. A clinical and general ophthalmic and morphofunctional examination was carried out. Results. After 6 months of observation, there was an improvement in the best corrected visual acuity (p = 0.000) in both groups. However, in group I, it was 2-fold higher compared to group II — 0.3 (0.3–0.5) and 0.14 (0.1–0.2), respectively. Due to the normalization of clinical indicators, the probable risk of developing hypertension after 6 months was 30 % lower in the group of long-term sulodexide use (relative risk 0.43; 95% CI 0.26–0.71) than in patients who did not continue taking the drug orally. Conclusions. The active substance sulodexide is a modern, effective, safe and pathogenetically justified drug for the treatment of patients with acute optic vascular neuropathy. To prevent relapses of the disease and restore visual functions, prolonged administration of the drug is required for 6 months to obtain a stable positive effect, both for the normalization of clinical indicators and stabilization of visual functions. The best corrected visual acuity increased twice as much in the group of patients taking sulodexide. During the 6-month follow-up, the number of patients with hypertension in group I reduced by 54 % versus 27 % in group II, and the probable risk was 30 % lower than in those who did not continue oral administration of the drug. A significant (p < 0.05) positive correlation was found between the effectiveness and duration of treatment, improvement of clinical indicators, hemodynamics. As a result, blood pressure normalized, and visual functions improved. It was found that the effectiveness of treatment, expressed in the stabilization of visual functions and the condition of patients, was 69 % in the group of long-term sulodexide use after 6 months (versus 44 % in patients who did not take the drug for 6 months). The probable risk of developing optic nerve atrophy within 6 months in the group of long-term sulodexide use was 39 % lower than in patients who did not continue oral administration of the drug.