Тремор є найпоширенішим гіперкінезом. Є відомості, що тремор часто виникає
у разі порушення інтегративної діяльності ЦНС за участю структур, які стосуються
неспецифічних систем мозку.
Проведено аналіз власних та наявних у літературі клініко-експериментальних даних
про вплив на тремороґенез вегетативної системи. Оцінено патогенетично обґрунтовані
шляхи корекції.
В експериментальних дослідженнях виявлено та підтверджено участь моноамінергічних
нейромедіаторів, як у тремороґенезі, так і вегетативних дисфункціях. Наші дослідження
та аналіз літературних джерел дають змогу, окрім діагностики, оцінити збалансованість
вегетативного забезпечення, що поліпшує адекватну терапію.
Tremor is the most common hyperkinesis. There is evidence that tremor often occurs
in the event of a disturbance in the integrative activity of the central nervous system involving
structures that relate to non-specific brain systems.
The analysis of own and available in the literature clinical and experimental data on the effect on tremorogenesis of the vegetative system was carried out. Pathogenetically justified ways
of correction were evaluated.
In experimental studies, the participation of monoaminergic neurotransmitters in both
tremorogenesis and autonomic dysfunctions has been revealed and confirmed. Our research
and analysis of literary sources make it possible, in addition to diagnosis, to assess the balance
of vegetative support, which improves adequate therapy.
