Патогенетичне обґрунтування застосування акситинібу та піоглітазону з метою пригнічення хронічної епілептичної активності

Abstract

В роботі наведена оцінка ефективності поєднаного застосування препаратів, які впливають на різні ланки регуляції нейрофізіологічних функцій – інгібітора тирозинкінази акситинібу, а також активатора рецепторів PPARг пітолізанту на прояви експериментальної хронічної епілептичної активності. Наведено аналіз результатів, отриманих при застосуванні нейрофармакологічного аналізу, гістологічних, патофізіологічних та статистичних методів. Визначено перспективність застосування концепції функціональної одиниці нервової тканини, яка крім нейрона включає судини та мікроглію, в фармакологічному контролі епілептогенного збудження. В огляді наведено дані щодо патогенетичного значення дисфункції гемато-енцефалічного бар’єру, ангіогенезу у формуванні хронічної епілептичної активності. Запропоновано застосування комплексу нейротропних препаратів широкого спектру дії задля досягнення синергічного протисудомного ефекту. Наведено дані щодо протисудомної дії акситинібу на моделі пентиленететразол (ПТЗ)-індукованого кіндлінгу, яка здійснюється на тлі попередження ангіогенезу в корі головного мозку. Так, застосування акситинібу (10,0 мг/кг) зменшувало число новоутворених мікросудин на 38,5% порівняно до щурів з кіндлінг-синдромом (P<0,05). На тлі застосування комплексу препаратів – блокатора тирозин-кінази акситинібу (10,0 мг/кг) та агоніста рецепторів PPAR-г піоглітазону (50,0 мг/кг) число новоутворених мікросудин зменшувалось в 2,34 рази (P<0,05). Зроблено висновок, що сумісне застосування нейромодуляторів, які впливають на збудливість нейрона опосередковано через складові функціональної одиниці нервової тканини, забезпечує синергічний протисудомний вплив, що пояснюється залученням різних ланок внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Подальші дослідження із застосуванням зазначеного комплексу препаратів та протисудомних фармакологічних засобів є перспективними з позицій досягнення більш виразного синергічного лікувального впливу.

Data are assessed by the authors on the effectiveness of modulators of neurophysiological functions – axitinіb, the inhibitor tyrosine-kinase, and pіoglitazone, an activator of PPARг receptors, for experimental chronic epileptic activity control. The results were analyzed while exploiting neuropharmacological research, histological, pathophysiological, and statistical methods. The pharmacological control of epileptogenic excitation is determined using the concept of a functional unit of nervous tissue, which, in addition to a neuron, includes vessels and microglia. The review provides data on the pathogenetic significance of blood-brain barrier dysfunction and angiogenesis in forming chronic epileptic activity. It is proposed that a complex of neurotropic drugs with a broad spectrum of action be used to achieve a synergistic anticonvulsant effect. Data on the anticonvulsant effect of axitinib on the pentylenetetrazol (PTZ)-induced kindling model, carried out against the background of preventing angiogenesis in the cerebral cortex, are presented. Thus, the use of axitinib (10,0 mg/kg) reduced the number of newly formed microvessels by 38,5% compared to rats with kindling syndrome (P<0,05). Against the background of the use of a complex of drugs - the blocker of tyrosine kinase axitinib (10,0 mg/kg) and the agonist of PPAR-г receptors pioglitazone (50,0 mg/kg), the number of newly formed microvessels decreased by 2,34 times (P<0,05). The conclusion was made that the combined use of neuromodulators, which affect neuron excitability indirectly through the components of the functional unit of nervous tissue, provided a synergistic anticonvulsant effect, which is explained by the involvement of various links of intracellular signaling pathways. Further studies using the specified complex of drugs and anticonvulsant pharmacological agents are promising from the point of view of achieving a more pronounced synergistic therapeutic effect.