Метою і завданням дослідження є дослідити концепт «трансцендентальне Его» феноменології Гусерля як універсального синтезу
концептів «чистого мислення» Декарта і похідного власного концепту «чистої свідомості», концепту-метафори «потік свідомості» зі складовою «потоку часу», універсальної генези і універсального потоку, ретенціальної свідомості, внутрішнього часу, з підсиленням контексту літератури «потоку свідомості» М. Пруста як похідні з феноменології. Ми також робимо спробу уявити «трансцендентальне Его» як субстанцію, як духовний модус буття. Ми використовували методи компаративного аналізу, феноменологічної редукції, герменевтичного тлумачення, аналітичний, лінгво-філософський, аналізу та синтезу.
The article examines the problem of the "Transcendental Ego" of Husserl’s phenomenology. The "Transcendental Ego" is a complex concept. It has its own backstory. The "Transcendental Ego" has an equivalent concept – the concept "I think", which belongs to Rene Descartes. Both concepts formed the paradox of the anthropological metaphysical tradition, which is firmly based on the methodology of cognition. The subject of our research is human consciousness and self-awareness with all its constituent invariants and related concepts. The purpose of our research is to show that the "Transcendental Ego" is a complex multi-component layer of consciousness, independent, not subject to manipulation, absolute, intentional, dynamic. Methods of cognition of the anthropo-metaphysical essence of man are called the method of "radical doubt" by Rene Descartes and "phenomenological reduction", "transcendental reduction" by Edmund Husserl.
