Контроль ангіогенезу як патогенетично обгрунтований підхід до пригнічення хронічної епілептичної активності

Abstract

Мета роботи – здійснити аналіз літературних джерел щодо оцінки ефективності поєднаного застосування препаратів, які впливають на різні ланки регуляції нейрофізіологічних функцій на прояви хронічної епілептичної активності. Висновки. 1. На підставі аналізу даних літератури визначено перспективність застосування концепції функціональної одиниці нервової тканини, яка, крім нейрона, включає судини та мікроглію, у фармакологічному контролі епілептогенного збудження. 2. Поєднане застосування нейромодуляторів, які впливають на збудливість нейрона опосередковано, через складові функціональної одиниці нервової тканини, забезпечує синергічний протисудомний вплив, що пояснюється залученням різних ланок внутрішньоклітинних сигнальних шляхів.

The purpose of the work – to carry out an analysis of literary sources regarding the assessment of the effectiveness of the combined use of drugs that affect various links of the regulation of neurophysiological functions on the manifestations of chronic epileptic activity. Conclusions. 1. Based on the analysis of literature data, the perspective of using the concept of a functional unit of nervous tissue, which includes vessels and microglia in addition to the neuron, in the pharmacological control of epileptogenic excitation has been determined. 2. The combined use of neuromodulators that affect the excitability of the neuron indirectly, through the components of the functional unit of the nervous tissue, provides a synergistic anticonvulsant effect, which is explained by the involvement of various links of intracellular signaling pathways.