Короткий опис (реферат):
У медичній освіті ХХI століття зросла інтегруюча роль патофізіології,
яка здатна, використовуючи методи патогенетичної класифікації, систематизації,
узагальнення великих масивів інформації з теоретичних дисциплін, формулювати так
звані концепції, які з єдиних позицій дозволяють осмислювати широке коло питань,
що стосуються природи та механізмів розвитку хвороб людини. Розуміючи патологічну
фізіологію як науку, яка є «містком» між фундаментальними загальнотеоретичними
знаннями та клінічним дисциплінами, ми маємо підвести теоретичне підґрунтя під
перспективами викладання загальної та клінічної патологічної фізіології з
поступовим більшим акцентом саме на «клінічну» складову цієї дисципліни. Мета
роботи – аналітичне обґрунтування важливості викладання патологічної фізіології
задля підвищення якості підготовки майбутніх лікарів з широкомасштабним клінічним
мисленням. Знання з патологічної фізіології, які проводять викладачі кафедри
загальної та клінічної патологічної фізіології імені професора В.В. Підвисоцького
Одеського національного медичного університету, вперше розкривають здобувачам
вищої освіти наукове, діалектично обґрунтоване уявлення про роль факторів
довкілля, екології, кліматичних змін, соціально-побутових умов у розвитку
патології. Незмінним залишається глибоке вивчення етіології та механізму розвитку
класичних типових патологічних процесів – запалення, алергії, гіпоксії, шоку,
лихоманки, пухлин, а також патофізіології окремих органів та систем. Сьогодення
визначило нові проблеми у всій медичній науці та, зокрема, у патологічній
фізіології. Всесвітній досвід викладання медицини, досвід співробітників нашої
кафедри та історичний досвід свідчить про плідність взаємозв’язку між
загальнофундаментальними та клінічними дисциплінами. Теперішнім часом зв’язок
окремих медичних дисциплін з фундаментальними науками є необхідним, плідним та
перспективним задля виховання нових поколінь лікарів. Загальна та клінічна
патологічна фізіологія є одним із найважливіших складових елементів цього зв’язку,
що детермінує принципову можливість фундаментальної підготовки майбутніх фахівців
і є також провідним елементом так званої трансляційної медицини, метою якої є
взаємозв’язок бурхливих медико-біологічних фундаментальних технологій з провідним
завданням сучасної медицини – збереження здоров’я і життя людини.