Abstract:
Актуальність проблеми опікової травми визначається частими термічними
ураженнями різних контингентів пацієнтів, складністю та тривалістю лікування,
довготривалою втратою працездатності та високою летальністю. Ендокринна
дизегуляція на початкових стадіях патологічного процесу, що виявляється значними
метаболічними порушеннями, спрямованість і вираженість яких безпосередньо
пов'язана з рівнем ендогенних гормонів, є однією з суттєвих проблем, що мають
велике значення в галузі наукового розуміння патогенезу опікового шоку.
Щитоподібна залоза вважається високочутливою до впливу несприятливих факторів
навколишнього середовища, зокрема опікових ушкоджень. Через це доцільним є
вивчення впливу опікової травми на щитовидну залозу – орган, що відіграє важливу
роль у функціональному статусі ендокринної системи та має широкий діапазон
гормональних впливів на різні органи та системи. Метою роботи є дослідження
концентрації гіпофізарних та йод-вмісних гормонів щитоподібної залози у динаміці
опікової травми шкіри щурів при введенні фізіологічного 0,9 % розчину NaCl.. Через
1, 3, 7, 14, 21 і 30 діб після термічних опіків шкіри у плазмі крові 138 білих
щурів лінії Вістар визначали рівень тиреотропного гормону, трийодтироніну, та
тироксину. Встановлено повну дисфункцію вісі гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної
регуляції біологічного організму. Виявлено одночасні зміни секреторної активності
кількох функціональних регуляторних осей – гіпофіз-паращитовидна залоза, гіпофізнадниркова залоза та гіпофіз-статеві залози. Автори показали первинне гальмування
і дезорганізацію морфологічної внутрішньозалозистої організації в початкові
проміжки часу після опіку шкіри і деяку спонтанну компенсацію через 7-14 днів
післяопікового періоду, що було підтверджено зміною секреторної активності
щитовидної залози та інших важливих ендокринних органів.. Введення NaCl є
недостатнім з лікувальною метою, і необхідно розробити ефективну патогенетичну
схему корекції функціонального стану щитовидної залози при опіках шкіри.
