Реабілітація породіль, які перенесли прееклампсію в умовах воєнного часу

Abstract

Прееклампсія – досить складний невідкладний стан в акушерстві, з яким пов’язано найбільша кількість ризиків материнських та перинатальних ускладнень. Поширеність прееклампсії, за даними ВООЗ, коливається від 4,0-8,0 %. Ускладнення вагітності, раннього та пізнього післяпологового періодів, які зумовлені прееклампсією, внесені до Наказів МОЗ та клінічних протоколів. Прееклампсія призводить до довготривалих ризиків ускладнень, які не лише загрожують здоров’ю, але й життю жінок протягом наступних десятиліть. Відомо, що у вагітних із прееклампсією в анамнезі спостерігається практично подвійний ризик подальшого розвитку ішемічної хвороби серця, інсульту й венозної тромбоемболії протягом 5–15 років після вагітності. Отже, прееклампсія не лише «хвороба вагітних», а захворювання з довічними наслідками для матері та дитини. Ця акушерська патологія дедалі частіше стає точкою інтересу та співпраці для терапевтів, кардіологів, неврологів, ендокринологів, судинних хірургів, педіатрів, реабілітологів, фізичних терапевтів. У літературі широко висвітлені питання діагностики, лікування, профілактики прееклампсії. Разом з тим, дані стосовно реабілітації пацієнток у післяпологовому періоді, особливо в умовах воєнного часу, поодинокі.