Abstract:
Прееклампсія – досить складний невідкладний стан
в акушерстві, з яким пов’язано найбільша кількість ризиків материнських та
перинатальних ускладнень. Поширеність прееклампсії, за даними ВООЗ,
коливається від 4,0-8,0 %. Ускладнення вагітності, раннього та пізнього
післяпологового періодів, які зумовлені прееклампсією, внесені до Наказів
МОЗ та клінічних протоколів. Прееклампсія призводить до довготривалих
ризиків ускладнень, які не лише загрожують здоров’ю, але й життю жінок
протягом наступних десятиліть. Відомо, що у вагітних із прееклампсією в
анамнезі спостерігається практично подвійний ризик подальшого розвитку
ішемічної хвороби серця, інсульту й венозної тромбоемболії протягом 5–15
років після вагітності. Отже, прееклампсія не лише «хвороба вагітних», а
захворювання з довічними наслідками для матері та дитини. Ця акушерська
патологія дедалі частіше стає точкою інтересу та співпраці для терапевтів,
кардіологів, неврологів, ендокринологів, судинних хірургів, педіатрів,
реабілітологів, фізичних терапевтів. У літературі широко висвітлені питання
діагностики, лікування, профілактики прееклампсії. Разом з тим, дані стосовно
реабілітації пацієнток у післяпологовому періоді, особливо в умовах воєнного
часу, поодинокі.
