У дисертації проаналізовано російську “політику покровительства” щодо греківіммігрантів у кінці XVIII – першій третині ХІХ ст.: з’ясовано вплив міжнародної ситуації,
суспільно-політичних процесів, що розгорталися в Османській та Російській імперіях на
передумови, хід, результати переселення греків. Визначено фактори, що вплинули на
формування окремого напрямку зовнішньополітичного курсу Російської імперії у вирішенні Східного питання – “політики покровительства” православним підданим Туреччини. Доведено мінливий, залежний від устремлінь російського уряду та європейської політичної картини характер “політики покровительства”. Розкрито головні напрями, загальні й специфічні тенденції розвитку міських грецьких громад; простежено дії загальноросійської та місцевої адміністрації щодо сприяння грецьким переселенцям.
Ґрунтуючись на нововведених архівних відомостях відтворено перебіг подій, пов’язаних зі створенням та розвитком греко-болгарських колоній на теренах Херсонської губернії.
Показано, що діяльність грецьких іммігрантів проходила в тісному зв’язку з громадськополітичним, економічним та культурним життям в Російській імперії.
The dissertation is dedicated to analysis of Russian “patronage policy” concerning Greek
immigrants at the end of 18th – first third of 19th c.c.: the impact of international situation, social
and political processes deploying in the Ottoman and Russian Empires on prerequisites, passing,
results of Greek resettlement have been elucidated. The factors, which had an influence on forming
of Russian Empire foreign policy separate direction in the solution of Eastern question – “patronage
policy” for Turkish orthodox subjects were found out.
В диссертации анализируется российская “политика покровительства” в отношении
греков-иммигрантов в конце XVIII – первой трети ХІХ в.: выявлено влияние международной
ситуации, общественно-политических процессов, которые происходили в Османской и
Российской империях на предпосылки, ход, результаты переселения греков. Определены
факторы, которые повлияли на формирование отдельного направления внешнеполитического
курса России в решении Восточного вопроса – “политики покровительства” православным
подданным Турции.