Стаття присвячується аналізу комунікативних бар’єрів у спілкуванні «лікар-пацієнт», а також розкрито поняття, сутність, особливості, характеристику,
причини виникнення та шляхи попередження і подолання комунікативних бар’єрів спілкування у професійній діяльності медика. Встановлено, що комунікативні навички лікаря є важливою складовою успішності лікувального процесу. У більшості лікарів виявлено емоційні бар’єри в міжособистісній взаємодії, що негативно впливає на професійну комунікацію. Основними емоційними перешкодами є порушення контролю емоцій, їхня негнучкість та неадекватний прояв. Показано, що профіль
комунікативних труднощів лікарів характеризується зниженим контролем над емоційними проявами, негативними невербальними сигналами, посиленими мімічними
реакціями та жестикуляцією, суттєвим впливом емоційного тла й відношення до співрозмовника у взаємодії, невмінням емоційно транслювати підтримку.
Метою нашого дослідження є опис комунікативних бар’єрів різного характеру, а також їх попередження та подолання. Бар’єри, наявні при взаємодії лікаря
з пацієнтом спричиняють чимало конфліктних ситуацій, які виникають під час таких мікротем як: призначення лікування, симптоми та діагностика, встановлення
діагнозу, здійснення медичних маніпуляцій. Комунікативними бар’єрами виступає мовленнєва взаємодія комунікантів, у результаті якої учасники відчувають
негативні емоції завдяки вербальному впливу один на одного, у зв’язку з тим, що іллокутивна домінанта мовної взаємодії характеризується наявністю зіткнення вербально виражених цілей. Уникнути конфліктів і напружених ситуацій у професійній взаємодії допомагає психолого-педагогічна підготовка медичних працівників, а також і добре продумана організація роботи медичної установи. Щоб лікувально-діагностичний процес відбувався успішно, необхідно поєднання глибоких теоретичних знань і практичного
досвіду, які включають як фахові, так і психолого-педагогічні знання. Лікар повинен підвищувати свій професійний рівень упродовж всієї трудової діяльності. Разом
із виконанням етичних норм співчуття, гуманність, чесність, толерантність мають стати особливими особистісними рисами характеру, тому що тільки при виконанні
всіх деонтологічних принципів можливо досягти фахової діяльності найвищого рівня.
The article is devoted to the analysis of communicative barriers in “doctor-patient” communication, as well as the concept, essence, features, characteristics,
causes of occurrence and ways of preventing and overcoming communication barriers in the professional activity of a doctor are revealed. It has been established that the doctor’s communication skills are an important component of the success of the treatment process. Most doctors have emotional barriers in interpersonal interaction, which negatively affects professional communication. The main emotional obstacles are a violation of emotional control, their inflexibility and inadequate expression. It is shown that the profile of communication difficulties of doctors is characterized by reduced control over emotional manifestations, negative nonverbal signals, increased facial reactions and gesticulation, significant influence of the emotional background and attitude to the interlocutor in interaction, inability to emotionally transmit support. The purpose of our research is to describe communication barriers of various nature, as well as their prevention and overcoming. The barriers that exist during the interaction between the doctor and the patient cause a lot of conflict situations that arise during such microtopics as: prescribing treatment, symptoms and diagnosis, establishing a diagnosis, performing medical manipulations. Communicative barriers are the speech interaction of communicators, as a result of which participants feel negative emotions due to verbal influence on each other, due to the fact that the illocutionary dominant of speech interaction is characterized by the presence of a clash of verbally expressed goals. Psychological and pedagogical training of medical
workers, as well as a well-thought-out organization of the work of a medical institution, help to avoid conflicts and tense situations in professional interaction. In order for the therapeutic and diagnostic process to be successful, a combination of deep theoretical knowledge and practical experience, which includes both professional and psychological and pedagogical knowledge, is necessary. A doctor must improve his professional level throughout his work. Together with the fulfillment of ethical standards of compassion, humanity, honesty, and tolerance should become special personal character traits, because only by fulfilling all deontological principles is it possible to achieve professional activity of the highest level.
