Abstract:
Рак прямої кишки є найпоширенішою формою раку, незалежно від статі, і становить 8–9% від загальної кількості всіх онкологічних захворювань. В одній третині всіх хворих із цим діагнозом, після радикального лікування, є рецидиви захворювання. За даними останніх рандомізованих досліджень, частота наявності лімфатичних вузлів безпосередньо залежить від розміру пухлини, таким чином можливі метастази в лімфатичних вузлах у пацієнтів з пухлинами Т1 – від 0% до 12%, з Т2 – від 12% до 28%, з Т3 – від 36% до 79% у Т3. В даний час немає відпрацьованої методики виявлення уражених лімфовузлів у пацієнтів з раком прямої кишки. Вважається, що основний критерій, яким визначається наявність метастазів в ЛУ, є його
розмір. Однак, розміри ЛВ не завжди свідчать про їхнє залучення до пухлинного процесу або інтактності. Головним чинником метастазування злоякісних пухлин є визначення «сторожового» лімфатичного вузла. Саме виявлення «сторожового» ЛВ має важливе прогностичне значення визначення подальшої хірургічної тактики. Методика трансанальної ендоскопічної резекції пухлин прямої кишки у 1980-х роках розробив німецький хірург професор Gerhard Buess. Використання транснальних ендоскопічних резекцій при пухлинах ПК дозволяє значно скоротити більшу частину ускладнень, а також зменшує травматичність операції. Мета дослідження: вивчити ефективність використання флуоресцентних барвників для виявлення сторожових лімфовузлів у пацієнтів із раком прямої кишки.
