К вопросу о целесообразности нормирования кремния в питьевой воде

Abstract

У роботі представлено короткий аналіз даних літератури про біологічну роль кремнію і нормування його в питній воді. Висловлено судження про відсутність достатнього експериментального обґрунтування такого нормування, яке не повинно поширюватися на сполуки кремнію природного походження, постійно присутні в природних водах. Обґрунтовано формальність віднесення кремнію до другого класу небезпеки, що суперечить неспростовним фактам нетоксичності, некумулятивності і наявності механізму саморегуляції вмісту кремнію в організмі людини. Акцентовано увагу, що в Рекомендаціях ВООЗ, а також у закордонних національних нормативних документах, що регламентують вимоги до хімічного складу питної води, норматив вмісту кремнію відсутній. Запропоновано з метою внутрішньої гармонізації нормативної бази вітчизняного санітарного законодавства, а також із закордонним законодавством анулювати в ДСанПіН 2.2.4-171-10 норматив кремнію.

Brief sum-up of literature data on the biological role of silicon and its standardization in drinking water is presented. An observation was made about the lack of sufficient experimental justification for such a valuation, which should not apply to compounds of natural silicon that are constantly present in natural waters. The formality of classifying silicon as a second class of danger is justified, which contradicts the irrefutable facts of nontoxicity, non-cumulation and the presence of a self-regulation mechanism for the silicon content in the human body. Attention is focused that in the WHO Recommendations, as well as in foreign national regulations, regulating the requirements for the chemical composition of drinking water, the standard content of silicon is absent. Proposed for the purposes of internal harmonization of the regulatory framework of domestic sanitary legislation, as well as with foreign legislation, annul the standard of silicon in State Sanitary Rules and Norms 2.2.4-171-10.