Особливості лікування хворих з ідіопатичним гіперактивним сечовим міхуром без детрузорної гіперактивності

Abstract

Мета дослідження – оцінка ефективності монотерапії конкурентним антагоністом М-холінорецепторів Толтеродином тартрат і його поєднаного призначення з циклічним структурним аналогом g-аміномасляної кислоти габапентином у хворих з ідіопатичним гіперактивним сечовим міхуром без детрузорної гіперактивності. Встановлено, що монотерапія цих хворих має невисоку ефективність і реалізується в основному за рахунок зменшення частоти сечовипускань за добу (на 37,55 %) і частоти епізодів нетримання сечі (на 52,14 %) і менш виражено за рахунок зменшення інтенсивності ургентності (на 14,8 %). Разом з тим комбінована терапія дозволяє забезпечити більш ефективне усунення основних об’єктивних та суб’єктивних симптомів захворювання, що проявляється у зменшенні частоти полакіурії на 64,17 %, ноктурії – на 82,18 %, епізодів ургентності на 81,4 % і нетримання сечі – на 80,66 %.

The basis syndrome Overactive Bladder (OB) is detrusor overactivity (DO) – urodynamic concept that refers to spontaneous or provoked by involuntary detrusor contractions during the filling phase Bladder. Currently, there are two main forms of DO: neurogenic and idiopathic. The purpose was to evaluate the effectiveness of monotherapy with M-anticholinergic Tolterodine tartrate and its combined administration with the cyclic structural analogue of g-aminobutyric acid Gabapentin in patients with idiopathic overactive bladder without detrusor overactivity (IOB). Object and methods. Patients were divided into two groups: group A – 31 patients (19 patients with IOB without Urinary Incontinence (UI) and 12 patients with UI and group B – 32 patients (21 patients with IOB without UI and 11 patients with UI). According to the study design, patients in group A were prescribed M-anticholinergic therapy Tolterodine tartra. Patients in group B received combined therapy with Tolterodin tartrate and Gabapentin for a total course for 8 weeks. Results and discussions. Analysis of the results in group A showed that this type of treatment does not lead to significant improvement. However, 3 patients (9.67 %) had a good result, and 7 patients (22.58 %) had a satisfactory result, the rest (21 patients, 67.74 %) had an unsatisfactory result. But among patients in the group B general, a satisfactory result of treatment was noted in 24 (75 %) patients. An unsatisfactory result was observed in 8 (25 %) patients. Conclusions. Monotherapy with M-anticholinergic in patients with IOB and the absence of DO has little effectiveness and is implemented mainly by reducing Pollakiuria. The symptoms of Urgency are resolved moderately (in 22.58 % of patients) and extremely rarely in full (in 9.67 % of patients). The proposed method of treatment by the combined administration of Tolterodine tartrate and Gabapentin allows to achieve a significantly more pronounced clinical effect manifested in a decrease in Pollakiuria by 64.17 %, Nocturia by 82.18 % and Urgency by 81.40 % and UI by 80.66 %.

Цель исследования – оценка эффективности монотерапии конкурентным антагонистом М-холинорецепторов тольтеродина тартрат и его сочетанного назначения с циклическим структурным аналогом g-аминомасляной кислоты габапентином больным с идиопатическим гиперактивным мочевым пузырем без детрузорной гиперактивности. Установлено, что монотерапия этих больных имеет высокую эффективность и реализуется в основном за счёт уменьшения частоты мочеиспусканий за сутки (на 37,55 %) и частоты эпизодов недержания мочи (на 52,14 %), в меньшей степени – за счёт уменьшения интенсивности ургентности (на 14,8 %). Комбинированная терапия позволяет обеспечить более эффективное устранение основных объективных и субъективных симптомов заболевания, которое проявляется уменьшением частоты поллакиурии на 64,17 %, ноктурии – 82,18 %, эпизодов ургентности – 81,4 % и недержания мочи на 80,66 %.