Вплив лейоміоми матки на фертильну функцію є складним та залучає численні механізми: від прямого механічного впливу об’єму пухлини на транспорт і імплантацію статевих клітин, впливу на судинну систему матки та на процеси мікроциркуляції до індукції тканиною ЛМ прозапальних цитокінів та впливу на експресію генів (HOXA10, HOXA11, LIF, IL11, BMPR2, BTEB1, ITGB3 тощо) під час «вікна імплантації». Мета – оцінка реалізації репродуктивної функції у жінок, що страждають на лейоміому матки. Матеріал і методи. Дослідження виконане на базі КНП «Обласний перинатальний центр» та КНП «Міський пологовий будинок № 5» упродовж 2016–2020 рр. Проведений аналіз репродуктивної функції 92 жінок з верифікованою ЛМ, оперованих у обсязі консервативної міомектомії (КМЕ) лапаротомним або лапароскопічним доступом (основна група). Всі вони мали репродуктивні наміри та незмінений оваріально-менструальний цикл після проведеного лікування. Середній вік жінок склав (34,9±0,4) роки. У якості контролю були обстежені 30 вагітних того ж віку, які на момент взяття на облік не мали значущої соматичної та гінекологічної патології.
Оцінювали частоту спонтанних вагітностей у оперованих жінок, особливості перебігу вагітності (частота загроз переривання вагітності, випадків ЗВУР, ускладнень вагітності та пологів). Упродовж вагітності проводии УЗмоніторинг. Катамнестичний період складав від 2 до 5 років (Ме=3,5).
Результати. Проведення планової міомектомії дозволяє відновити фертильну функцію у 46,7 % жінок з ЛМ. Під час вагітності залишкові міоматозні вузли у 58,1 % жінок були стабільними за розмірами, у 23,3 % відзначалося збільшення розмірів ЛМ, у 18,6 % вагітних розмір вузлів зменшився. Неспроможність рубця на матці після КМЕ виявлена у 11,6 % вагітних. У вагітних з рубцем на матці та залишковими міоматозними вузлами малого розміру частіше реєструються випадки загрози невиношування. У 18 (41,9 %) жінок основної групи та в 5 (16,7 %) жінок контрольної груп вдавалися до оперативного розродження, в решти пологи відбулися per vias naturales.
The effect of uterine fibroids on fertility is complex and involves numerous mechanisms from the direct mechanical effect of tumor volume on the transport and implantation of germ cells, the effect on the uterine vascular system and on the processes of microcirculation of Pm tissue induction of pro-inflammatory cytokines and the effect on gene expression (HOXA10, HOXA11, LIF, IL11, BmPR2, BTEB1, ITGB3, etc.) during the "implantation window". The aim – to assess the implementation of reproductive function in women with uterine leiomyoma Material and Methods. The study was performed on the basis of kNP "Regional Perinatal Center" and kNP "City maternity Hospital No. 5" during 2016–2020. All of them had reproductive intentions and an unchanged ovarian-menstrual cycle after treatment. The mean age of women was 34.9±0.4 years. As a control, 30 pregnant women of the same age were examined, who at the time of registration did not have significant somatic and gynecological pathology. The frequency of spontaneous pregnancies in operated women, features of pregnancy (frequency of threats of abortion, cases of ZVUR, complications of pregnancy and childbirth) were evaluated. Ultrasound monitoring was performed during pregnancy. The follow-up period ranged from 2 to 5 years (me=3.5). Results. Planned myomectomy restores fertile function in 46.7 % of women with Lm. During pregnancy, residual myomas in 58.1 % of women were stable in size, in 23.3 % there was an increase in the size of the Lm, in 18.6 % of pregnant women the size of the nodes decreased. Failure of the scar on the uterus after CmE was found in 11.6 % of pregnant women. In pregnant women with a scar on the uterus and residual fibroids of small size are more likely to register cases of threat of miscarriage. In 18 (41.9 %) women of the main group and 5 (16.7 %) control resorted to operative delivery, in the remaining births occurred per vias naturales.
Влияние миомы матки на фертильную функцию является сложным и привлекает многочисленные механизмы – от прямого механического воздействия объема опухоли на транспорт и имплантацию половых клеток, влияния на сосудистую систему матки и на процессы микроциркуляции индукции тканью ПМ провоспалительных цитокинов и влияния на экспрессию генов (HOXA10, HOXA11, LIF, IL11, BmPR2, BTEB1, ITGB3 и др.) во время «окна имплантации».
Цель – оценка реализации репродуктивной функции у женщин, страдающих лейомиомой матки. Материал и методы. Исследование выполнено на базе КНП «Областной перинатальный центр» и КНП «Городской родильный дом № 5» в течение 2016–2020 гг. Проведен анализ репродуктивной функции 92 женщин с
верифицированной ПМ, оперированных в объеме консервативной миомэктомии (КМЕ) лапаротомным или лапароскопическим доступом (основная группа). Все они имели репродуктивные намерения и неизмененный овариально-менструальный цикл после проведенного лечения. Средний возраст женщин составил (34,9±0,4) года. В качестве контроля были обследованы 30 беременных того же возраста, которые на момент постановки на учет не имели значимой соматической и гинекологической патологии. Оценивали частоту спонтанных беременностей у оперированных женщин, особенности течения беременности (частота угроз прерывания беременности, случаев задержки внутриутробного развития, осложнений беременности и родов). В течение беременности проводился УЗИ мониторинг. Катамнестический период составлял от 2 до 5 лет (Ме=3,5). Результаты. Проведение плановой миомэктомии позволяет восстановить фертильную функцию у 46,7 %
женщин с ПМ. Во время беременности остаточные миоматозные узлы в 58,1 % женщин были стабильными по размерам, у 23,3 % отмечалось увеличение размеров ПМ, у 18,6 % беременных размер узлов уменьшился. Несостоятельность рубца на матке после КМЕ обнаружена у 11,6 % беременных. У беременных с рубцом на матке и остаточными миоматозными узлами малого размера чаще регистрируются случаи угрозы невынашивания. У 18 (41,9 %) женщин основной группы и у 5 (16,7 %) контрольной прибегали к оперативному родоразрешению, у остальных роды произошли per vias naturales.
