Описано клінічні прояви в черевній порожнині породіллі, виявлені під час операції ургентного кесаревого розтину у терміні 41 тиждень вагітності через 2 місяці після перенесеної гострої форми COVID-19. Проаналізовано матеріали медичної
документації, визначено особливості перебігу вагітності за триместрами, операції ургентного кесаревого розтину, післяопераційного періоду, лабораторних показників, даних УЗД, кардіотокограми, стану плода при народженні та через три доби.
Опис випадку. Вперше вагітна 33-річна жінка перенесла захворювання COVID-19 в 26 тижнів гестації. Під час операції кесаревого розтину за ургентними показаннями в 41 тиждень вагітності при ревізії черевної порожнини вісцеральна очеревина
матки по передній і задній поверхнях, маточні труби, широкі, кругла зв’язки матки та яєчники і парієтальна очеревина малого таза, ділянки серозного листка кишечника були з виразними ознаками набряку, покриті везикулярним висипом, місцями в
конгломераті, з кровоточивістю. Випоту в черевній порожнині не було.
Дитина народилася з оцінкою за шкалою Апгар 7–8 балів та негативним результатом ПЛР на COVID-19. Плацента розміром 25 х 21 х 5,0 х 0,5 см із множинними петрифікатами, одиничними червоними інфарктами. Оболонки виразно жовто-сірозеленого кольору. Пуповина довжиною 70 см, звичного кольору. Навколоплодові води прозорі. Ранній і пізній післяопераційні періоди, а також післяпологовий період перебігали без ускладнень. Водночас у породіллі були виявлені порушення в
системі згортання крові, імунної системи, позитивні IgG і IgM до COVІD-19. У комплексному лікуванні післяпологового періоду поетапно застосовували Відеїн, Магнікум-антистрес, препарати ацетилсаліцилової кислоти та для комплексної підтримки
фізіологічного стану кишечника.
Висновок. Захворювання на COVID-19 є патологією з багатьма невідомими. Тому кожне клінічне спостереження має важливе значення для вивчення особливостей його перебігу. Постковідний синдром та лонг-ковід мають індивідуальні особливості.
Набутий колективний досвід сприятиме визначенню алгоритму терапії хворих та персоніфікованого диспансерного нагляду після гострого періоду.
Clinical manifestations in the abdominal cavity of a woman in labor, discovered during an urgent cesarean section at 41 weeks of gestation 2 months after an acute form of COVID-19, are described. The materials of medical documentation were analyzed and the features of
the course of pregnancy by trimester, urgent cesarean section, postoperative period, laboratory parameters, ultrasound data, cardiotocography, fetal condition at birth and three days later were determined.
Presentation of case. 33-year-old pregnant woman (pregnant for the first time) had COVID-19 at 26 weeks of gestation. At a cesarean section for urgent indications at 41 weeks of gestation during the revision of the abdominal cavity was found that the visceral
peritoneum of the uterus along the anterior and posterior surfaces, fallopian tubes, wide and round uterus ligaments, ovaries and parietal peritoneum of the pelvis, areas of the serous intestinal layer were with expressive signs of edema covered with vesicular rash, in places
in the conglomerate, which were bleeding. There was no abdominal effusion.
The child was born with 7–8 points Apgar score and had a negative PCR result for COVID-19. Placenta measuring 25 x 21 x 5.0 x 0.5 cm with multiple petrification, single red heart attacks. The shells are distinctly yellow-gray-green in color. The umbilical cord is 70 cm long
and usual color. Amniotic fluid is clear. The early and late postoperative periods and the postpartum period proceeded without complications. At once the disorders in the blood coagulation system, immune system, positive COVID-19 IgG and IgM were identified in mother.
Videin, Magniсum-antistress, preparations of acetylsalicylic acid and for the comprehensive support of the physiological state of the intestine were used in the complex treatment of the postpartum period.
Conclusion. COVID-19 disease is pathology with many unknowns. Therefore, each clinical observation is important for studying of its course. Post-COVID syndrome and long-COVID syndrome have individual characteristics. Collective experience will contribute to the
definition of an algorithm for the therapy of patients and personalized dispensary observation after an acute period.
Описаны клинические проявления в брюшной полости роженицы, обнаруженные во время операции ургентного кесарева сечения в срок 41 неделя беременности через 2 месяца после перенесенной острой формы COVID-19. Проанализированы
материалы медицинской документации, определены особенности течения беременности по триместрам, операции ургентного кесарева сечения, послеоперационного периода, лабораторных показателей, данных УЗИ, кардиотокограммы, состояния
плода при рождении и через трое суток.
Описание случая. Впервые беременная женщина в возрасте 33 лет перенесла заболевание COVID-19 в 26 недель гестации. Во время операции кесарева сечения по ургентным показаниям на 41 неделе беременности при ревизии брюшной полости
висцеральная брюшина матки по передней и задней поверхностям, маточные трубы, широкие, круглая связки матки и яичники, париетальная брюшина малого таза, участки серозного листка кишечника были с выразительными признаками отека,
покрыты везикулярной сыпью, местами в конгломерате, с кровоточивостью. Выпота в брюшной полости не было.
Ребенок родился с оценкой по шкале Апгар 7–8 баллов и отрицательным результатом ПЦР на COVID-19. Плацента размером 25 х 21 х 5,0 х 0,5 см с множественными петрификатами, единичными красными инфарктами. Оболочки отчетливо желто-серозеленого цвета. Пуповина длиной 70 см, привычного цвета. Околоплодные воды прозрачные. Ранний и поздний послеоперационные периоды, а также послеродовой период протекали без осложнений. В то же время у роженицы выявлены нарушения
в системе свертывания крови, иммунной системы, положительные IgG и IgM к COVID-19. В комплексном лечении послеродового периода поэтапно применяли Видеин, Магникум-антистресс, препараты ацетилсалициловой кислоты и для комплексной
поддержки физиологического состояния кишечника.
Вывод. Заболевание COVID-19 является патологией со многими неизвестными. Поэтому каждое клиническое наблюдение имеет важное значение для изучения особенностей его течения. Постковидный синдром и лонг-ковид имеют индивидуальные
особенности. Приобретенный коллективный опыт будет способствовать определению алгоритма терапии больных и персонифицированного диспансерного наблюдения после острого периода.