The aim of the study – to learn the expression of VEGF and HIF-1α in physiological, hyperplastic, atypical endometrium at
different ages of women.
Materials and Methods. Evaluation of VEGF expression and HIF-1α performed in endometrial tissue samples in 458 women
of late reproductive, perimenopausal and postmenopausal age. Expression of VEGF and HIF-1α was performed at the mRNA
level by polymerase chain reaction of cDNA obtained by reverse transcription. The results were processed by the method of
variation statistics with the assessment of reliability according to the Student's criterion using standard computer systems.
Results and Discussion. Analyzing the data of the presented work, higher VEGF expression rates were found in atypical
hyperplasia in all age categories, but probably higher rates were found in the postmenopausal period, in atypical endometrial
hyperplasia, which indicates the need for vigilance in detecting this process in the appropriate age category. Studies have shown
that HIF-1α can potentiate the activation of vasomotor genes that are required for the vascular response to hypoxia. These studies
demonstrate the informativeness of the method of determining HIF-1α in the examination of patients with endometrial hyperplastic
processes (EHP). The introduction of this method in practical medicine will not only understand the details of the changes occurring
in the body (pathological, physiological), but also develop strategic maneuvers for possible therapeutic or surgical treatments.
Conclusions. Expression of VEGF and HIF-1α levels in endometrial tissue cells as a marker can be a promising method for
diagnosing the risk of proliferative conditions and their prognosis, especially in combination with other markers that characterize
immunohistochemical and molecular genetic cellular parameters. Hypoxia and its relationship with indicators of angiogenesis may
have some promising significance. Because the development of pathological conditions develops at a certain stage of hypoxic
conditions. Under certain conditions, as a result of disruption of tissue processes, possibly metabolic, changes in angiogenesis
are reduced with increasing hypoxia, which may in the long run provoke atypical disorders.
Мета дослідження – вивчити експресію VEGF та HIF-1α у фізіологічному, гіперпластичному, атиповому ендометрії в
різні вікові періоди жінки. Матеріали та методи. Оцінку експресії VEGF та HIF-1α проводили в зразках ендометріальної тканини у 458 жінок
пізнього репродуктивного, перименопаузального та постменопаузального віку. Експресію VEGF та HIF-1α проводили на
рівні мРНК методом полімеразної ланцюгової реакції кДНК, отриманої методом зворотної транскрипції. Результати
опрацьовані методом варіаційної статистики з оцінкою достовірності за критеріем Стьюдента з використанням стандартних
комп’ютерних систем.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи дані представленої роботи, було виявлено вищі показники
експресії VEGF при атиповій гіперплазії в усіх вікових категоріях, проте вірогідно вищі показники було встановлено в постменопаузальному періоді, при атиповій гіперплазії ендометрія, що свідчить про необхідність настороженості лікарів при виявленні
даного процесу у відповідній віковій категорії. В дослідженнях було встановлено, що HIF може потенціювати активацію
вазомоторних генів, які необхідні для судинної відповіді на гіпоксію. Дані дослідження демонструють інформативність методу
визначення HIF-1α при обстеженні пацієнтів з гіперплазією ендометрія (ГПЕ). Впровадження в практичну медицину даного
методу дозволить не лише зрозуміти деталі змін, що відбуваються в організмі (патологічних, фізіологічних), а й розробити
стратегічні маневри для можливого терапевтичного або хірургічного методу лікування.
Висновки. Експресія рівня VEGF та HIF-1α у клітинах ендометріальної тканини як маркера може бути перспективним
методом діагностики ризику розвитку проліферативних станів та їх прогнозу, особливо в комплексі співвідношення з іншими
маркерами, що характеризують імуногістохімічні та молекулярно-генетичні клітинні показники. Гіпоксія та її співвідношення
з показниками ангіогенезу може нести певне перспективне значення, оскільки при розвитку патологічних станів на певному
етапі настає гіпоксичний стан. При певних станах, в результаті порушення тканинних процесів, можливо, метаболічних,
зміни в ангіогенезі зменшуються при підвищенні гіпоксії, що може в перспективі провокувати атипові порушення.
Цель исследования – изучение экспрессии VEGF и HIF-1α в физиологическом, гиперпластическом и атипическом
эндометрии в разные возрастные периоды женщины.
Материалы и методы. Оценку экспресии VEGF и HIF-1α проводили в образцах эндометриальной ткани у 458 женщин
позднего репродуктивного, перименопаузального и постменопаузального возраста. Экспрессию VEGF и HIF-1α проводили на уровне мРНК методом полимеразной цепной реакции кДНК, полученной методом обратной транскрипции.
Результаты обработаны методом вариационной статистики с использованием критерия Стьюдента и стандартных компьютерных систем.
Результаты исследования и их обсуждение. Анализируя данные представленной работы, были выявлены более
высокие показатели экспрессии VEGF при атипической гиперплазии во всех возрастных категориях, вместе с тем, достоверно большие показатели были выявлены в постменопаузальном периоде, при атипической гиперплазии эндометрия,
что свидетельствует о необходимости настороженности врачей при выявлении данного процесса в соответствующей
возрастной категории. В исследованиях было установлено, что HIF может потенцировать активацию вазомоторных генов,
которые необходимы для сосудистого ответа на гипоксию. Данные исследования демонстрируют информативность метода
определения HIF-1α при обследовании пациентов с гиперплазией эндометрия (ГПЭ). Внедрение в практическую медицину
данного метода позволит не только понять детали изменений, которые происходят в организме (патологических, физиологических), а и разработать стратегические маневры для возможного терапевтического или хирургического метода лечения.
Выводы. Экспрессия уровня VEGF и HIF-1α в клетках эндометриальной ткани как маркера может быть перспективным
методом диагностики риска развития пролиферативных состояний, а также их прогноза, особенно в комплексе соотношения
с другими маркерами, которые характеризуют иммуногистохимические и молекулярно-генетические клеточные показатели.
Гипоксия и ее соотношение с показателями ангиогенеза может нести определенное перспективное значение, так как при
развитии патологических состояний на определенном этапе развивается гипоксическое состояние. При определенных состояниях, в результате нарушения тканевых процессов, возможно, метаболических, изменения в ангиогенезе уменьшаются
при повышении гипоксии, что может в перспективе провоцировать атипичные нарушения
