Хронический генерализованный пародонтит занимает одно из ведущих мест в структуре стоматологической заболеваемости. Традиционные методы лечения воспалительных заболеваний пародонта не всегда
достаточно эффективны, о чем свидетельствует
хроническое течение и периодические обострения
процесса у большинства пациентов. На современном
этапе интерес представляет воздействия компонентов аутоплазмы на оптимизацию естественной регенерации тканей пародонта, что способствует повышению местного иммунитета.
Цель исследования. Изучение динамики биохимических маркеров воспаления тканей пародонта в ротовой жидкости пациентов с генерализованным пародонтитом на фоне лечения с использованием препаратов аутоплазмы.
В группе пациентов с применением АМК и i-PRF выявлен более низкий уровень активности эластазы в
отдаленные сроки после проведенного лечения. В
группе пациентов с использованием АМК через 2 года
он составил 0,80±0,05 мккат/л, в группе i-PRF
1,20±0,09 мккат/л, что достоверно отличается от
показателя в группе сравнения 1,71±0,10 мккат/л.
Минимальное содержание МДА отмечено в группе
больных, получавших АМК. Так же достоверные данные снижения содержания МДА в отдаленные сроки
после лечения были получены в группах с PRP
0,32±0,02 ммоль/л и с i-PRF 0,32±0,02 ммоль/л по
сравнению с группой сравнения 0,40±0,03 ммоль/л
(Р2<0,05). В группе, которая в комплексе лечения получала РРР, отмечалась только тенденция к снижению уровня эластазной активности и содержания
МДА.
Таким образом, полученные результаты показали,
что применение препаратов аутоплазмы приводило к
снижению воспаления во всех исследуемых группах.
Препараты АМК и i-PRF обладают наиболее выраженными противовоспалительными эффектами в
ротовой полости.
Chronic generalized periodontitis occupies one of the
leading places in the structure of dental morbidity. Traditional methods of treatment of inflammatory periodontal
diseases are not always effective enough, as evidenced by
the chronic course and periodic exacerbations of the process in most patients. At the present stage, of interest is
the effect of autoplasma components on the optimization
of natural regeneration of periodontal tissues, which contributes to an increase in local immunity.
Purpose of the study. To study the dynamics of biochemical markers of inflammation of periodontal tissues in the
oral fluid of patients with generalized periodontitis during
treatment with autoplasma preparations.
In the group of patients using AMC and i-PRF, a lower
level of elastase activity was revealed in the long term after the treatment. In the group of patients using AMC after 2 years it was 0.80 ± 0.05 μkat / L, in the i-PRF group
1.20 ± 0.09 μkat /L, which significantly differs from the
indicator in the comparison group 1.71 ± 0.10 μkat /L.
The minimum content of MDA was noted in the group of
patients receiving AMC. Also, reliable data on the decrease in the MDA content in the long-term after treatment were obtained in groups with PRP 0.32 ± 0.02 mmol
/ L and with i-PRF 0.32 ± 0.02 mmol / L compared to the
comparison group 0, 40 ± 0.03 mmol / L (P2 <0.05). In
the group that received PPP in the complex of treatment,
there was only a tendency towards a decrease in the level
of elastase activity and the content of MDA.
Thus, the results obtained showed that the use of
autoplasma preparations led to a decrease in inflammation in all studied groups. AMC and i-PRF drugs have the
most pronounced anti-inflammatory effects in the oral
cavity.
Хронічний генералізований пародонти займає одне з
провідних місць в структурі стоматологічної захворюваності. Традиційні методи лікування запальних
захворювань пародонту не завжди достатньо ефективні, про що свідчить хронічний перебіг і періодичні
загострення процесу у більшості пацієнтів. На сучасному етапі інтерес представляє вплив компонентів аутоплазми на оптимізацію природної регенерації
тканин пародонту, що сприяє підвищенню місцевого
імунітету.
Мета дослідження Вивчення динаміки біохімічних
маркерів запалення тканин пародонта в ротовій рідині пацієнтів на генералізований пародонтит на тлі
лікування з використанням препаратів аутоплазми.
У групі пацієнтів із застосуванням АМК і i-PRF виявлено більш низький рівень активності еластази у віддалені терміни після проведеного лікування. У групі
пацієнтів з використанням АМК через 2 роки він
склав 0,80 ± 0,05 мккат / л, в групі i-PRF 1,20 ± 0,09
мккат / л, що достовірно відрізняється від показника
в групі порівняння 1,71 ± 0,10 мккат / л. Мінімальний
вміст МДА відзначено в групі хворих, які отримували
АМК. Так само достовірні дані зниження вмісту
МДА у віддалені терміни після лікування були отримані в групах з PRP 0,32 ± 0,02 ммоль / л і з i-PRF
0,32±0,02 ммоль / л у порівнянні з групою порівняння
0,40±0,03 ммоль / л (Р2 <0,05). У групі, яка в комплексі лікування отримувала РРР, відзначалася тільки
тенденція до зниження рівня еластазноъ активності
та вмісту МДА.
Таким чином, отримані результати показали, що застосування препаратів аутоплазми призводило до
зниження запалення в усіх досліджуваних групах.
Препарати АМК і i-PRF володіють найбільш вираженими протизапальними ефектами в ротовій порожнині.
