Біосуггестія як інструментарій самогармонізації

Abstract

Глобалізація кризи посилює зростання розриву між складністю сучасного світу і здатністю людини її усвідомлювати та діяти адекватно нових обставин, коли мало знати і вміти – треба не стільки безперервно поповнювати свій інформаційний скарб, а й вміти творчо його використовувати, трансформуючи в джерело створювальних сил знання особистості дослідника інформаційних ресурсів, що сприятиме зростанню адекватності її потенціальності викликам сучасності та забезпечить можливості відповідально приймати рішення і ефективно діяти в умовах крайньої невизначеності і «інформаційного хаосу». Причому криза сучасної системи освіти «великою мірою зумовлена вузькими прагматичними установками, орієнтацією на вузький дисциплінарний підхід без горизонтальних зв’язків, жорстке розмежування гуманітарних і природничо-наукових дисциплін. Наслідком такого розмежування є не лише фрагментарність бачення реальності, але й її деформація… Ми страждаємо від нездатності охопити комплексність проблем, понять зв’язки та взаємодію між речами, які знаходяться для нашої сегментованої свідомості в різних сферах».