Изучали распространенность и интенсивность стоматологической патологии (кариес, заболевания пародонта и слизистой оболочки полости рта) у больных диабетом в зависимости от стажа заболевания, а также гендерных различий.
На основании проведенных исследований было установлено, что чем больше стаж заболевания, тем меньше выделяется слюны и увеличивается распространенность стоматологической патологии. Последнее напрямую связано с уменьшением слюнообразования (снижение функции слюнных желез). Гендерные различия относительно развития основных стоматологических заболеваний у больных сахарным диабетом являются несущественными.
Вивчали поширеність й інтенсивність стоматологічної патології (карієс, захворювання пародонту й слизової оболонки порожнини рота) у хворих діабетом залежно від стажу захворювання, а також статевих відмінностей .
На підставі проведених досліджень було встановлено, що чим більше стаж захворювання, тим менше виділяється слини й збільшується поширеність стоматологічної патології. Останнє прямо пов'язане зі зменшенням слиноутворення (зниження функції слинних залоз). Статеві відмінності щодо розвитку основних стоматологічних захворювань у хворих цукровим діабетом є несуттєвими.
The spread and intensity of the dental pathology (caries, diseases of periodontium and oral mucous membrane) in patients with diabetes depending on the duration of the disease, as well as on sex difference, were studied. On the grounds of the investigations, it was revealed that the longer the disease, the less saliva is exuded and the spread of the dental pathology grows. The latter is directly connected to the reduction of salivation (decrease in the function of salivary glands). Sex difference relative to the development of the main dental diseases in patients with diaetes mellitus is insignificant. The study of the frequency and the intensity of stomatological pathology in patients with diabetes mellitus depending on the continuance of the disease and gender differences 26 patients at the age of 22-65 years old (12 men and 14 women), followed-up by endocrinologist, took part in the investigations. The speed of salivation in the patients was studied without stimulation of salivary glands – quiescence saliva and with stimulation (chewing gum during 10 minutes) – stimulation saliva. More obvious decrease in salivation of stimulation saliva was revealed. That means that even chewing stimulation of salivary glands do not result in considerable growth of the functional activity of salivary glands. This fact may speak of the reduction of salivation.
