Заміщення дефектів щелеп, що виникають внаслідок хронічних запальних процесів, перенесених операцій і травм є актуальною проблемою щелепно-лицевої хірургії. Основними видами кісткових трансплантатів, що застосовують в клінічній практиці для вирішення цієї задачі є ауто -, аллотрансплантати та ксеногенні кістково-заміщуючі матеріали.
Мета даного дослідження. Вивчити на основі об’єктивних клінічних та томографічних критеріїв особливості репаративної регенерації, резорбції та ремоделювання ксеногенних та аутологічних кісткових трансплантатів, які застосовували самостійно або у поєднанні з плазмою збагаченою факторами росту, у пацієнтів із дефектами кісток лицевого черепу у віддалені строки після проведення реконструктивних кістково-пластичних операцій.
Introduction. Reconstruction of the jaw defects caused by congenital pathology, chronic inflammatory processes, traumatic injuries and surgical interventions for tumours and tumour-like lesions is a complex challenge in maxil-lofacial surgery. Extensive bone defects (critical size defects) fail to heal spontaneously. The main types of bone grafts widely used in clinical practice for solving this problem are autologous bone grafts and xenogenic bone replacement materials. Following the process of regeneration and remodelling, bone grafts are gradually resorpted and replaced by newly formed bone tissue, their architectonic, microstructure, mineral density and mechanical properties are changing.
Замещения дефектов челюстей, возникающих вследствие хронических воспалительных процессов, перенесенных операций и травм является актуальной проблемой челюстно-лицевой хирургии. Основными видами костных трансплантатов, применяемых в клинической практике для решения этой задачи является ауто-, аллотрансплантаты и ксеногенные костно-замещающие материалы.
Цель данного исследования. Изучить на основе объективных клинических и томографических критериев особенности репаративной регенерации, резорбции и ремоделирования ксеногенних и аутологичных костных трансплантатов, которые применяли самостоятельно или в сочетании с плазмой обогащенной факторами роста у пациентов с дефектами костей лицевого черепа в отдаленные сроки после проведения реконструктивных костно-пластических операций.
