Динамика внутриглазной температуры в процессе витрэктомии

Abstract

Актуальность. Мониторинг параметров процесса лечения – актуальная проблема современной медицины. Однако на сегодняшний день мониторинг температуры внутриглазных сред, а также ирригационных растворов в процессе витреоретинальной хирургии, как правило, не применяется. Цель. Изучить динамику внутриглазной температуры на различных этапах витреоретинальной хирургии. Материал и методы. Под наблюдением находились 20 пациентов (20 глаз), которым выполнялась витрэктомия с использованием ирригационных растворов комнатной температуры (температура окружающей среды составила 24,4±0,51 °С, температура раствора 24,2±0,52 С). Во всех случаях проводилось измерение температуры в различных отделах витреальной полости перед началом витрэктомии, непосредственно после витрэктомии, а также после всех дополнительных хирургических манипуляций. Результаты. В ходе работы было подтверждено существование градиента температур между передним и задним отделами стекловидного тела глаза человека. Наиболее высокая температура, при этом, была зарегистрирована в заднем отделе стекловидного тела (34,17±0,36 °С). После витрэктомии было обнаружено значимое снижение температуры содержимого витреальной полости. Наиболее низкая температура после витрэктомии была зарегистрирована в переднем отделе витреальной полости (30,1±0,45 °С), при чем наибольшее снижение температуры по сравнению с исходными показателями наблюдалось в заднем преретинальном отделе витреальной полости (на 3,8±0,59 °С). Обнаружено, что после дополнительных хирургических манипуляций происходит повышение температуры содержимого витреальной полости и с увеличением времени манипуляции нарастает и температура в витреальной полости (в среднем на 0,18 °С в минуту). Выводы. Витреоретинальные хирургические вмешательства выполняются в условиях неконтролируемой искусственной локальной гипотермии глаза, что требует интраоперационного мониторинга внутриглазной температуры и температуры ирригационного раствора.

Вступ. Моніторинг параметрів процесу лікування – актуальна проблема сучасної медицини. Однак на сьогоднішній день моніторинг температури внутрішньоочних середовищ, а також іригаційних розчинів в процесі витреоретинальної хірургії, як правило, не застосовується. Мета. Вивчити динаміку внутрішньоочної температури на різних етапах вітреоретинальної хірургії. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилися 20 пацієнтів (20 очей), яким виконувалася вітректомія з використанням іригаційних розчинів кімнатної температури (температура навколишнього середовища становила 24,4±0,51 °С, температура розчину 24,2±0,52 °С). У всіх випадках проводилося вимірювання температури в різних відділах вітреальної порожнини перед початком вітректоміі, безпосередньо після вітректомії, а також після всіх додаткових хірургічних маніпуляцій. Результати. В ході роботи було підтверджено існування градієнта температур між переднім і заднім відділами склоподібного тіла ока людини. Найбільш висока температура, при цьому, була зареєстрована в задньому відділі скловидного тіла (34,17±0,36 °С). Після вітректомії було виявлено значуще зниження температури вмісту вітреальної порожнини. Найбільш низька температура після вітректомії була зареєстрована в передньому відділі вітреальної порожнини (30,1±0,45 °С), при чому найбільше знижен- ня температури в порівнянні з початковими показниками спостерігалося в задньому преретинальному відділі вітреальної порожнини (на 3,8±0,59 °С). Виявлено, що після додаткових хірургічних маніпуляцій выдбувається підвищення температури вмісту вітреальної порожнини, і з збільшенням часу маніпуляції зростає і температура у вітреальній порожнині (в середньому на 0,18 °С в хвилину). Висновки. Вітреоретинальні хірургічні втручання виконуються в умовах неконтрольованої штучної локальної гіпотермії ока, що вимагає інтраопераційного моніторингу внутрішньоочної температури і температури іригаційного розчину.