Прохання як джерело для висвітлення повсякденного життя грецьких біженців, які опинилися в Одесі в результаті Грецької війни за незалежність 1821–1829 рр.

Abstract

У 1820-х рр. у складі Одеської грецької громади відбулися зміни, пов’язані з початком у 1821 р. національно-визвольної війни грецького народу від османського панування. Сотні греків, переважно з Константинополя, рятуючись від переслідувань, опинилися в Одесі. Усім вимушеним емігрантам надавалася необхідна матеріальна допомога, для чого восени 1821 р. була створена Одеська грецька допоміжна комісія. Прохання, датовані 1829–1831 рр. на адресу комісії, є цінним джерелом для реконструкції повсякдення цих біженців. Це одночасно торкається декількох актуальних для дослідження тем – міграційних процесів на Півдні України, заступницької політики Російської імперії відносно християнських підданих Османської імперії, місцевої краєзнавчої тематики, благодійності, історії етнічних груп України. Рівень конкретних особистостей – ставлення до влади, психологізація щодення, сприйняття побутових проблем тощо – персоналізує ці загальні процеси. Прохання писалися російською мовою канцеляристами, прохачі ж підписувалися грецькою. Враховуючи певну частку суб’єктивності прохань як джерел, слід наголосити, що ці матеріали за походженням належать самим фігурантам і подають історію з «перших рук». Інформуючи про свої потреби, вони описували свою складну життєву ситуацію, повідомляли родинну історію, починаючи із жахіть на батьківщині. Основною метою прохачів було отримання грошової допомоги для переїзду в Грецію та на прожиття, поки не покинули Одесу.