Актуальность. Усовершенствование методов децеллюляризации роговицы животных с целью получения биоинженерных образцов при их дальнейшей кератопластике позволяет решить актуальную проблему трансплантологии - получение донорского материала. Цель. Изучить клиническую эффективность интраламеллярной кератопластики эквивалента стромы роговицы (ЭСР) с применением различных способов его получения в эксперименте на животных. Материал и методы. Роговые оболочки из энуклеированных свиных глаз использовались для получения бесклеточных эквивалентов стромы роговицы посредством пяти вариантов децеллюляризации, различающихся по времени и условиям инкубации в растворах детергентов - 0,5 % раствора додецилсульфата натрия и Тритон Х-100, протеолитических ферментов, например, 0,1 % раствора папаина с многократным использованием ультразвукового аппарата (СD 3800 А, 50 Вт), что способствовало удалению клеточных и неклеточных элементов роговицы. Экспериментальные исследования были выполнены на 25 кроликах породы Шиншилла. На одном глазу животного производилась интраламеллярная кератопластика эквивалентов стромы роговицы, полученных по одному из пяти способов децеллюляризации. После оперативного вмешательства проводилась антимикробная и противовоспалительная терапия. Осмотр животных осуществлялся через день в течение месяца с проведением фоторегистрации и флюоресцеинового теста. Офтальмоскопически оценивали наличие отделяемого, конъюнктивальную инъекцию, состояние эквивалента стромы роговицы и собственной роговицы экспериментального животного, а в поздние сроки степень приживления и наличие реакции отторжения. Результаты. При сравнительном анализе полученных данных после интраламеллярной кератопластики ЭСР степень изменения клинических показателей (отделяемое в конъюнктивальной полости, степень гиперемии конъюнктивы, отек роговицы (трансплантата), воспалительная инфильтрация, помутнение роговицы (трансплантата) и флюоресцеиновый тест), оцениваемых в баллах, была значительно менее выражена в случае ЭСР разновидности № 4, составляя 0,13 балла. Следует также отметить, что в случае улучшения клинической картины локализация воспалительного очага в роговице после интраламеллярной кератопластики при применении разновидностей № 1, № 2, № 3 и № 5 смещается от центральной к парацентральной части, тогда как при разновидности № 4 во многих случаях локализация воспалительного очага была менее выражена (0,38 балла). Вывод. Анализ состояния роговицы глаз кроликов после проведения ИКП ЭСР различных разновидностей показал, что наименее выраженная реакция глаза отмечалась в случае применения разновидности № 4, что позволяет рекомендовать ее для дальнейшего изучения в доклинических и клинических исследованиях.
Актуальність. Удосконалення методів децеллюлярізаціі рогівки тварин з метою отримання біоінженерних зразків при їх подальшої кератопластики дозволяє вирішити актуальну проблему трансплантології - отримання донорського матеріалу. Мета. Вивчити клінічну ефективність інтраламеллярной кератопластики еквівалента строми рогівки (ЕСР) із застосуванням різних способів його отримання в експерименті на тварин. Матеріал і методи. Рогові оболонки з видалених свинячих очей використовувалися для отримання безклітинних еквівалентів строми рогівки за допомогою п'яти варіантів децелюлярізаціі, що розрізняються за часом і умовами інкубації в розчинах детергентів – 0,5% розчину додецилсульфату натрію і Тритон Х-100, протеолітичних ферментів, наприклад, 0,1% розчину папаїну з багаторазовим використанням ультразвукового апарату (СD 3800 А, 50 Вт), що сприяло видаленню клітинних і неклітинних елементів рогівки. Експериментальні дослідження були виконані на 25 кроликах породи Шиншила. На одному оці тварин проводили інтраламеллярну кератопластику еквівалентом строми рогівки, отриманим по одному з п'яти способів децеллюлярізаціі. Після оперативного втручання проводилася антимікробна і протизапальна терапія. Огляд тварин здійснювався через день протягом місяця з проведенням фотореєстрації і флюоресцеінового тесту. Офтальмоскопически оцінювали наявність виділень, кон'юнктивальну ін'єкцію, стан еквівалента строми рогівки і власної рогівки експериментальної тварини, а в пізні терміни – ступінь приживлення і наявність реакції відторгнення. Результати. При порівняльному аналізі отриманих даних після інтраламеллярной кератопластики ЕСР ступінь зміни клінічних показників (виділення в кон'юнктивальної порожнини, ступінь гіперемії кон'юнктиви, набряк рогівки (трансплантата), запальна інфільтрація, помутніння рогівки (трансплантата) і флюоресцеіновий тест), які оцінюються в балах, був значно менше виражений в разі ЕСР різновиду № 4, складаючи 0,13 бала. Слід також зазначити, що в разі поліпшення клінічної картини локалізація запального осередка в рогівці після інтраламелярної кератопластики при застосуванні різновидів № 1, № 2, № 3 та № 5 зміщується від центральної до парацентральной частини, тоді як при різновиди № 4 у багатьох випадках локалізація запального осередка була менш виражена (0,38 бала). Висновок. Аналізуючі стан рогівки очей кроликів після проведення ІКП ЕСР, слід зазначити, що найменш виражена реакція ока відзначалася в разі застосування різновиди № 4, що дозволяє рекомендувати його для подальшого вивчення в доклінічних і клінічних дослідженнях.
