Эндометриоз и лейомиома в пределах одной матки – распространенная сочетанная патология. Согласно наблюдениям специализированных хирургических центров, частота
обнаружения коморбидного эндометриоза у пациенток с симптомными миомами интраоперационно или при выполнении лапароскопии составляет от 20 до 87%.
По данным авторов статьи, в результате гистологического исследования операционного материала от пациенток с диагнозом симптомной миомы (113 гистерэктомий) в 26,5%
случаев миома сочеталась с аденомиозом. Клинико-морфологический анализ показал, что при наличии у пациенток многоузлового поражения, миом крупных размеров
или с субмукозным расположением коморбидный аденомиоз не оказывает значительного влияния на клиническое течение. Однако при наличии мелких одиночных
интрамуральных или субсерозных узлов, а также мелких субмукозных узлов клиника симптомных миом определяется коморбидным аденомиозом диффузно-узловой и
диффузно-очаговой форм 2–3 степени.
Таким образом, эндометриоз в сочетании с лейомиомой обусловливает более тяжелое клиническое течение сочетанной патологии. Пациентки с симптомными миомами
подвержены повышенному риску развития эндометриоза, что необходимо учитывать при планировании хирургического лечения. Авторы статьи предлагают дополнять
лапароскопическую миомэктомию прицельным осмотром таза на предмет эндометриоза, поскольку при лапароскопии достигается оптимальная визуализация
эндометриоидных очагов.
Выбор средств медикаментозной терапии для лечения сочетанной патологии матки ограничен. На сегодняшний день для лечения и миомы, и эндометриоза
зарегистрированы только агонисты гонадотропин-рилизинг гормона. Селективный модулятор прогестероновых рецепторов улипристала ацетат благодаря уникальному
сочетанию антипролиферативного и избирательного проапоптотического эффекта в отношении клеточного компонента лейомиом открывает привлекательную перспективу
органосберегающей терапии миом. Кроме того, он оказывает фармакодинамические эффекты на эндометрий, включая антипролиферативный, что может найти место в
лечении коморбидного эндометриоза. В настоящее время проводится клиническое исследование улипристала по этому показанию. Пока же, ввиду отсутствия утвержденных
алгоритмов лечения сочетанной патологии, сохраняет актуальность индивидуальный подход с комбинированием препаратов разных классов.
Ендометріоз та лейоміома в межах однієї матки – поширена поєднана патологія. Згідно зі спостереженнями спеціалізованих хірургічних центрів, частота виявлення
коморбідного ендометріозу в пацієнток із симптомними міомами інтраопераційно або при виконанні лапароскопії становить від 20 до 87%.
За даними авторів статті, в результаті гістологічного дослідження операційного матеріалу від пацієнток з діагнозом симптомної міоми (113 гістеректомій) у 26,5% випадків
міома поєднувалася з аденоміозом. Клініко-морфологічний аналіз показав, що за наявності в пацієнток багатовузлового ураження, міом великих розмірів або з субмукозним
розташуванням коморбідний аденоміоз не чинив значного впливу на клінічний перебіг. Проте за наявності дрібних одиночних інтрамуральних або субсерозних вузлів, дрібних
субмукозних вузлів клініка симптомних міом визначається коморбідним аденоміозом дифузно-вузлової та дифузно-вогнищевої форм 2–3 ступеня.
Таким чином, ендометріоз у поєднанні з лейоміомою зумовлює більш тяжкий клінічний перебіг поєднаної патології. Пацієнтки з симптомними міомами мають підвищений
ризик розвитку ендометріозу, що необхідно враховувати при плануванні хірургічного лікування. Автори статті пропонують доповнювати лапароскопічну міомектомію
прицільним оглядом таза на предмет ендометріозу, оскільки при лапароскопії досягається оптимальна візуалізація ендометріоїдних вогнищ.
Вибір засобів медикаментозної терапії для лікування поєднаної патології матки є обмеженим. На сьогоднішній день для лікування і міоми, і ендометріозу зареєстровані лише
агоністи гонадотропін-рилізинг гормону. Селективний модулятор прогестеронових рецепторів уліпристала ацетат завдяки унікальному поєднанню антипроліферативного й
вибіркового проапоптотичного ефекту по відношенню до клітинного компоненту лейоміом відкриває привабливу перспективу органозберігаючої терапії міом. Крім того, він
справляє фармакодинамічні ефекти на ендометрій, в тому числі антипроліферативний, що може знайти місце в лікуванні коморбідного ендометріозу. Наразі триває клінічне
дослідження уліпристала за цим показанням. Поки ж, зважаючи на відсутність затверджених алгоритмів лікування поєднаної патології, зберігає актуальність індивідуальний
підхід із комбінуванням препаратів різних класів.
Endometriosis and leiomyoma commonly co-exist inside one uterus. Specialized surgical centers report detection frequency of comorbid endometriosis during surgery or laparoscopy that
varies from 20 to 87% in patients with symptomatic fibroids.
In authors practice the histological study of surgery samples from patients diagnosed with symptomatic fibroids (113 hysterectomies) revealed concomitant endometriosis in 26.5% cases.
Clinical and morphological analysis showed that in patients with multiply fibroids, large volumes or submucous myomas comorbid adenomyosis doesn’t interfere significantly with the clinic
course. But in cases of small-size solitary intramural or subserosis fibroids the clinic of symptomatic myomas is determined by the comorbid adenomyosis of diffuse-nodular or diffuse-lesion
forms and 2–3 stages.
Thus, endometriosis associated with leiomyomas causes more severe course of comorbidity. Patients with symptomatic fibroids are exposed to higher risk of endometriosis development,
which must be kept in mind when planning the surgery treatment. Authors propose to enhance laparoscopic myomectomy with target revision of pelvis to reveal possible endometriosis,
because laparoscopy provides the best opportunity to visualization of endometriosis lesions.
The choice of pharmacotherapy of concomitant uterine pathology is limited. Gonadotropin-releasing hormone agonists is the only currently available group of drugs that labeled both for the
treatment of endometriosis and fibroids. Selective progesterone-receptor modulator ulipristal acetate due to its unique antiproliferative and selective proapoptotic effect on the leiomyomas
cellular component is very promising in the uterine-sparing therapy of myomas. In addition, it has pharmacodynamic effects on the endometrium, including antiproliferative effects that
may contribute to the treatment of endometriosis. Clinical trial of ulipristal on this indication is ongoing (NCT02213081). For the present, in the absence of approved algorithms for the
treatment of co-morbid pathology, the individual approach with combining preparations of different classes is relevant.
